Кожний історичний діяч чи історична подія micнo пов'язані з певним місцем з певною mepumopією. 3 часом події i люди йдуть в минуле, але місця де вони жили i творили залишаються i накопичують в co6i тi істopuчнi моменти, що проходили на ix теренах протягом багатьох віків. Не можливо пізнати icmopiю своєї минувшини не відвідавши тi пам'ятні місця, що в cвій час були центрами національної політики, культури та мистецтва. Таких місць на території сучасної України залишається ще досить велика кількість, але трагедією їх сучасності є те, що вони на сьогодні в своїй більшості забуті, а відтак як наслідок занедбані i за невеликим винятком знаходяться або в аварійному стані, або ж перебувають на межі повної руйнації.

В переліку без перебільшення цікавих місць України, особливе місце займає садиба Качанівка, що знаходиться на південному сході Чернігівської області. Ця садиба є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва, що дійшла до нашого часу в порівняно задовільному стані. Нажаль саме вона є по cyтi чи не единою садибою, що збереглася на території України комплексно: повноцінно збережено архітектурний i парковий комплекс. Тому не дивно, що на базі цієї старовинної садиби на сьогодні icнyє Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», що з року в piк приймає велику кількість вівідувачів. Мета, яку ставлять співробітники заповідника -повністю відтворити (музеєфікувати) дворянську садибу в дусі i стилі XIX - поч. XX ст. Дотримуючись  цієї концепції розвитку, потрібно досконально i глибоко вивчити історичне минуле цієї перлини садово-паркового мистецтва.

Історія Качанівської садиби сягає своїми глибинами першої пол. XVIII ст., коли ці землі належали двом ніжинським грекам Фомі Мачемачу i Федору Болгарину. Їx володіння являли собою не що інше як невеликі xyтipцi i водяні млини по  руслу р. Смош. В 1742 р. Ф.Болгарин продав свої землі «двора Его Императорского Величества  певчему Фёдору Ивановичу Коченовскому» за 890 руб., а в 1744 р. Ф.Коченовський докуповує землі у нащадків Ф.Мачемана за 1690 руб. Об'єднавши ці землі, новий власник засновує свій xyтip, що i дістав назву «Качанівка». Проте Федір Коченовський прогосподарював тут не довго, отримавши більш багаті маєтності господар продає землі  своєму родичу секунд-майору Михаилу Коченовському. В договорі про купівлю-продаж хутора містилася одна досить цікава деталь: десяту частину помолу з водяних млинів віддавати на Парафіївську церкву Св. Миколая.

В 1768 р. вибухає російсько-турецька війна, що в історії носить назву «Задунайська». Головнокомандуючим російською армією було призначено імператрицею    Катериною II видатного полководця графа Петра Олександровича Рум'янцева. За короткий час російський полководець своїми злагодженими діями здобуває ряд блискавичних перемог над турецькою арміею. 25 липня з 17-тисячним загоном Рум'янцев знищує 150-тисячну ворожу армію при Кагулі, ця перемога возвела графа до рангу найкращих полководців. Блискучі перемоги Румянцева дали можливість перенести театр війни на Дунай. Вдячності Катерини II не було меж. Свою прихильність до доблесного полководця вона виявила в нижче наведеному указі сенату від 10.11.1770 р.: «Всемилостивейше пожаловали мы нашему генерал - фельдмаршалу графу Румянцеву за одержанные им знаменитые над неприятелем победы  в  вечное  и  наследственное владение в Малой России ниже писанные на ранговые деревни, а именно...». Далі йде повний перелік сіл, xyтopiв, подарованих Румянцеву імператрицею (близько 25-ти найменувань). В кінці зазначається, що «… сенат имеет заготовить на все вышеупомянутые местности жалованную грамоту поднести нам письменно...» Внизу підпис «Екатерина». Тоді ж в Царському Селі був встановлений обеліск на честь перемог Румянцева.

Серед подарованих Румянцеву населених пунктів значилось село Парафіївка (5 км. від Качанівки), яке було куплене імператрицею у графа Владислава Рагузинського. Коли Румянцев прибув в Парафіївку i побачив навколишні земли, то не вагаючись за власний кошт в грудні 1771 р. докуповує xyтіp Качанівку у Михаила Коченовського i дає чітку вказівку побудувати на місці хутора літню резиденцію «Качанiвкa».

У Румянцева було багато садиб. Тільки на території сучасної Чернігівщини їх було чотири: Качанівка, Парафіївка, Вишеньки, Черешеньки. Kpiм Чернігівщини Рум’янцев мав садиби в Глухові i Кучерівці сучасної Сумщини, Ташані — на Київщині, Тополі — на Брянщині, Гомелі — в Білорусії, Кайнарджи — в Підмосков’ї. Bci садиби в цих місцях будувались майже одночасно (70–80-i pp. ХVIII ст.). Качанівська садиба була збудована за досить короткий термін всього за дев’ять років i на 1781р. являла собою палац, парк на місці природної дубрави.

Качанівська садиба була збудована в досить стислі терміни, проте її власник буває тут досить зрідка. Для Рум’янцева Качанівка була садибою другорядного значения, тому i не є дивним те, що після своєї смерті він залишає садибу своєму найменшому сину Cepгiю Петровичу Румянцеву, людині яка була повною протилежністю свого батька. Якщо старий Рум'янцев був військовим, політиком i просто гарним господарем, то Сергій Петрович був блідою тінню його батька. Власне не цікавлячись своїм господарством, Сергій Петрович 19 травня 1808 року продає Качанівку i все жалуване його батькові майно в Чернігівській губернії Григорію Яковичу Почеці та його дружині Парасці Андріївні, що в першому шлюбі була за Степаном Яковичем Тарновським.

Почеки були непоганими господарниками i почали розбудовувати садибу. За їхнього господарювання проходить ґрунтовна перебудова Качанівського палацу i він стає в загальних рисах схожим із сучасним виглядом. З'являється комплекс так званих «чорних» або господарських дворів, що говорить про утримання в садибі значного господарства. В 1816 році Григорій Якович Почека помирає i залишає все свое майно своїй дружині. В свою чергу Параска Андріївна розпочинає будівництво садибної церкви, але завершити будівництво не встигла - померла.

Добудовував садибну церкву наступний власник садиби, син Параски Андріївни від першого шлюбу - Григорій Степанович Тарновський. Хто був архітектором церкви i керував перебудовою палацу достеменно не відомо. Проте існує припущення, що ці роботи були проведені під керівництвом архітектора П.А. Дубровського. Точно відомо, що саме цей архітектор керував створенням садиб Галаганів в Сокиринцях i Дігтярях.

Новий власник Качанівки був доволі заможною людиною. На момент отримання садиби в спадок в 1824 р. він вже мав бл. 9 тис. кріпосних душ, велику кількість землі на якій в нього знаходилися кінні, цукрові заводи, чин камер-юнкера зі званням статського радника.