У 20-х роках минулого сторіччя в Україні виникло багато нових театральних колективів, в тому числі і Чернігівський театр, який пройшов довгий шлях свого становлення, і вже існує вісімдесят два роки, виконуючи свою основну функцію – нести у широкі народні маси українське театральне мистецтво.
У 2001 році за високі творчі досягнення та у зв’язку з 75-річчям театру йому було надано високий статус академічного. Але повернемось до його витоків.
Один з найстаріших в Україні серед обласних театрів, він був заснований у травні 1926 року шляхом реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському (нині – Кіровоград) машинобудівному заводі „Червона зірка” з залученням ряду професійних акторів. Серед них - Г. Ольшевська, А. Андрієнко, В. Хмурий, О. Долинська, О. Рясна, Л. Задніпровський, Ф. Костенко, П. Царько та інші. Вони стали фундаторами театру і довгий час працювали в ньому. Очолював цей робітничо-селянський український пересувний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (таку назву театр отримав від першого дня свого заснування) відомий на той час актор і режисер Л. Предславич. Відкривався театр виставою „Наталка Полтавка” І. Котляревського. У діючому репертуарі перших років роботи театру були такі вистави, як „Гайдамаки” Т. Г. Шевченка, „Суєта” І. Карпенка-Карого, „Мирандоліна” К. Гольдоні, „Живий труп” Л. Толстого та інші. Подорожуючи по містах і селах нинішньої Кіровоградщини, вже за перший рік роботи театр обслужив понад 55 тисяч глядачів, показавши у 45 населених пунктах 196 вистав. Таким був початок творчого шляху театру.

У 1933 році після гастролей колективу театру в Казахстані, де проходив тоді двомісячник української культури, Наркомос УРСР відрядив театр у повному складі для обслуговування трудящих новоутвореної (7 жовтня 1932 року) Чернігівської області. На початку 1934 року він переходить на становище стаціонарного сценічного колективу. Постійним місцем роботи стає місто Чернігів, а театр одержує статус Чернігівського державного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. У зв’язку зі зміною місця роботи театру дехто вважає, що його літопис треба вести з чернігівського періоду, але це хибна думка.
У передвоєнні роки творчо зміцніла значна група талановитих акторів, серед яких були В. Волгрик, О. Дудківська, В. Майська, Н. Зарницька, П. Січовий, О. Бірєв-Паливода, М. Хмара, В. Коновалов, І. Лиховид, Л. Сабінін, М. Поет, В. Кречет, М. Наговська, В. Болейко, актор і художник С. Макаров. Багато з них віддали Чернігівському театру кращі роки свого творчого життя. Художнє керівництво в театрі здійснював Г. В. Воловик, музичну частину очолював соратник М. Л. Кропивницького, відомий диригент і композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР М. Т. Васильєв.

Великим творчим досягненням шевченківців у цей період була постановка вистави „Фата моргана” за однойменною повістю М. М. Коцюбинського. Вона народилася як результат спільної роботи драматурга Я. Мамонтова, режисера Г. Воловика і всього колективу театру. У березні 1939 року відбулася прем’єра вистави „Тарас Шевченко” за п’єсою Ю. Костюка у постановці Г. Воловика, яку театр підготував до 125-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Роль молодого Тараса Шевченка виконував В. Волгрик. Вистава з успіхом була показана в столиці України Києві, де виконавець заголовної ролі був нагороджений ювілейною шевченківською медаллю.

У передвоєнні роки Чернігівський театр був одним з кращих обласних театрів України.
В його репертуарі були такі вистави, як „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького, „Васса Желєзнова” М. Горького, „Розбійники” Ф. Шіллера, „Витівки Скапена” Ж.-Б. Мольєра, „Діти Ванюшина” С. Найдьонова та інші. Першим в Україні Чернігівський театр дав сценічне життя творам свого земляка І. Кочерги „Майстри часу” та „Підеш – не вернешся”, одним з перших в Україні ставить п’єси О. Корнійчука „Загибель ескадри”, „Платон Кречет”, „Богдан Хмельницький” та „В степах України”. Неодноразово театр звертався до постановки п’єс І. Микитенка „Соло на флейті” і „Бастилія Божої Матері”.

Налагоджений ритм творчого життя театру перервала Велика Вітчизняна війна.
У червні 1941-го року театр знаходився на гастролях у м. Орел, в Росії. Того ж дня, як оголосили про це страшне лихо, в театрі відбулися загальні збори колективу, на яких було вирішено: театр, як творча одиниця, припиняє свою роботу. На цих же зборах були створені три концертні бригади, які вирушили на фронт. Частина акторів, зокрема В. Хмурий, В. Коновалов та керівник хору Д. Ісенко, повернувшись до Чернігова, згодом увійшли до складу партизанського з’єднання О. Федорова, який діяв на окупованій Чернігівщині, і створили там так званий „Театр Лісограда”. Вони стали організаторами театральних вистав і концертів для народних месників, а також для населення окупованих територій.

Після визволення Чернігова від фашистської окупації у вересні 1943 року наше місто лежало в суцільних руїнах. Зруйноване було і приміщення театру. Не всі актори повернулися з війни, але рештки колективу театру, зібравшись, відновили роботу театру у непристосованому приміщенні колишнього Єлецького монастиря на 300 місць, яке випадково уціліло. Було багато різних труднощів у роботі театру – відсутність театрального майна, відповідної театральної бібліотеки (усе театральне майно згоріло), відчувалась нестача акторів. Це все перешкоджало нормальній творчій роботі, але поступово відновлювався довоєнний репертуар, випускалися нові вистави. З кінця 1943 по 1953 роки художнє керівництво в театрі здійснював заслужений артист УРСР Д. М. Котевич, а з 1953 по 1960 роки – заслужений артист Казахської РСР Б. А. Лур’є.

До театру після війни прийшли актори, майбутні заслужені артисти УРСР М. Бебешко, М. Розцвіталов, П. Губарєв, І. Лиховид, В. Ігнатенко, а також талановиті актори - Т. Бовкун, Г. Заславець, П. Сердюк, А. Яценко, М. Уманець, Г. Гродзицька, В. Майська, композитор і диригент Ю. Котеленець, який очолив музичну частину театру, балетмейстери В. Кальницький, М. Сахно.

В репертуарі театру післявоєнного періоду і в 50-ті роки були такі вистави, як „Безталанна” І. Тобілевича, „Не судилось” та „Циганка Аза” М. Старицького, „У неділю рано зілля копала” за О. Кобилянською, „Украдене щастя” І. Франка, „Платон Кречет”, „Макар Діброва” та „В степах України” О. Корнійчука, „Останні” та „На дні” М. Горького, „Одруження Бєлугіна” О. Островського, „Ревізор” М. Гоголя, „Дві сім’ї” та „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Олеся” О. Купріна, „Остання зупинка” Е.-М. Ремарка, „Лисиця і виноград” Г. Фігейредо та інші.

У чернігівських виставах „Украдене щастя” та „В степах України” кілька разів брали участь відомі майстри української сцени Н. Ужвій, А. Бучма, Ю. Шумський та Є. Пономаренко. Цей факт є яскравим підтвердженням високого рівня творчих досягнень колективу театру того періоду, який у 1956 році відзначив своє 30-річчя.

5 листопада 1959року виставою „Щорс” Ю. Дольд - Михайлика відбулося відкриття нового театрального сезону у новозбудованому приміщенні Чернігівського обласного театру. Розпочався не лише новий сезон, а й новий, плідний період роботи театру. Чудове приміщення, прекрасно технічно обладнана сцена, просторі репетиційні кімнати – все це давало можливість здійснювати значимі, масштабні сценічні полотна. З 1960 по 1965 роки головними режисерами короткотерміново були М. Бондаренко, М. Вельямінов та П. Морозенко. У 1965 році головним режисером театру став заслужений артист УРСР В. Рудницький, який керував творчим процесом до 1983 року.

На початку 60-х років до театру прийшло нове поповнення: народний артист УРСР Б. Лучицький, заслужені артисти УРСР А. Лучицька, В. Тось (директор театру), Н. Рудницька, артисти А. Мацуєва (Абелєва), А. Гурський, В. Курилов, В. Мірошниченко, А. Філіпов, Емма Мороз, П. Мороз, І. Тарасов (усі вони пізніше отримали почесні звання), а також артисти О. Зеленська, Т. Рубан, К. Муціянова, В. Усова, М. Мельник, А. Галімон, М. Ушаньова, Г. Макаренко, режисер Л. Отрюх (пізніше – заслужений артист УРСР). Пізніше до творчого складу театру були зараховані артисти В. Єременко, А. Ковальський, В. Соломко, О. Гонтар, В. Васильєв (пізніше – народний артист України), О. Латиш (пізніше - директор театру, заслужений працівник культури України), режисер Ю. Табурянський.

У 60-х рокахв театрі було поставлено багато чудових вистав.
9 березня 1961 року відбулася прем’єра опери М. Аркаса „Катерина” за однойменною поемою Т. Г. Шевченка (диригент – В. Вітковський, режисер – О. Сапсай). Головні партії виконували: Катерина – М. Бебешко, Іван – В. Курилов, Андрій – М. Уманець, Мати – М. Мельник, Батько – О. Дудченко. Вистава мала надзвичайний успіх. Це був справжній тріумф театру, значна подія у культурному житті не лише Чернігова, а й всієї України. Великий успіх випав на долю ще однієї етапної вистави цього періоду – драматичної поеми „Потомки запорожців” О. Довженка у постановці П. Морозенка. На республіканському огляді у 1964 році вона була визнана кращою і отримала перше місце.

Серед інших вистав цього періоду варто відзначити такі, як „Загублені душі” та „Доки сонце зійде, роса очі виїсть” М. Кропивницького, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „У неділю рано зілля копала” В. Василька за повістю О. Кобилянської, „Для домашнього вогнища” І. Франка, „Вид з мосту” А. Міллера, „Ніч під Івана Купала” та „Маруся Богуславка” М. Старицького, „Вій” за М. Гоголем, „Пастка” Е. Золя, „Дженні Герхардт” Т. Драйзера, „Коханням не жартують” П Кальдерона, „Весілля в Малинівці” О. Рябова, „Циган” М. Провоторова, „Вуличний бродяга” Р. Вівіані та багато інших.

Минав час. Театр творчо зростав, розвивався, урізноманітнювався репертуар, удосконалювалась акторська і режисерська майстерність. У 70-х – 80-х роках трупу поповнили народний артист УРСР В. Попудренко, заслужені артистки УРСР Ж. Фадєєва та Н. Рудницька, артисти А. Баглій, П. Дехтяренко, В. Судак, В. Клименко, О. Бондаренко, Г. Пащенко, О. Козунова, Л. Колесникова, молоді режисери С. Павлов та П. Ластівка. У цей період в театрі було поставлено десятки прекрасних вистав, які мали довге сценічне життя. Були значні творчі удачі і акторів, і режисерів, які увійшли яскравими сторінками у творчий літопис театру.

Серед кращих вистав театру цього періоду треба назвати такі, як „Сорочинський ярмарок” М. Старицького (за М. Гоголем), „Назар Стодоля” Т. Г. Шевченка, „Ревізор” М. Гоголя, „Витівки Хануми” А. Цагарелі, „Полум’яні літа” за О. Довженком (режисер – заслужений артист УРСР В. Рудницький), „Вій, вітерець!” Я. Райніса, „Фата моргана” Я. Мамонтова (за М. Коцюбинським), „Украдене щастя” І. Франка, „Святая святих” Й. Друце, „Безталанна” І. Тобілевича, „За двома зайцями” М. Старицького, „Дівчина і море” Д. Шевцова, „Ніна Сагайдак” В. Бойка, „А зорі тут тихі” Б. Васильєва, „Солдатська вдова” М. Анкілова (режисер – заслужений артист УРСР Л. Отрюх), „Американська трагедія” Т. Драйзера, „Підступність і кохання” Ф. Шіллера, „Безприданниця” О. Островського, „Грушенька” за М. Лєсковим, „Слуга двом панам” К. Гольдоні (режисер – Ю. Табурянський), „Тил” М. Зарудного, „Дикий ангел” О. Коломійця (режисер – С. Павлов), „Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого, „Поріг” О. Дударєва, „Серце Луїджі” І. Буковчана (режисер – П. Ластівка).

Наявність в театрі професійного оркестру, хору і балету, та найголовніше – артистів з прекрасними вокальними даними, обумовила появу в репертуарі театру класичних і сучасних музичних комедій та оперет. На сцені Чернігівського театру у 60-х – 80-х роках були поставлені і користувалися великим успіхом у глядача такі оперети, як „Севастопольський вальс” К. Листова, „Поцілунок Чаніти” та „Трембіта” Ю. Мілютіна, „Під чорною маскою” Л. Лядової, „Роза вітрів” Б. Мокроусова, „Сільва”, „Маріца” та „Герцогиня з Чикаго” І. Кальмана, „Моя прекрасна леді” Ф. Лоу, „Мадемуазель Нітуш” Ж. Ерве, „Три мушкетери” М. Дунаєвського, „Лівша” В. Дмитрієва та інші. За диригентським пультом стояли прекрасні музиканти-диригенти В. Заславський, Ю. Котеленець, заслужений артист України Д. Білоус.

Оглядаючись на пройдений театром шлях минулого періоду, необхідно віддати належне адміністративно-керівним працівникам, які зробили свій вагомий внесок у становлення і розвиток Чернігівського театру. Директорами театру перших років його існування періодично були Л. Предславич, М. Федотов, І. Гринь, І. Кольчинський, Ю. Назаров, С. Чарський, А. Веронський, І. Лозянко, О. Святенко, В. Волошанович, С. Шевченко, у 60-х – 70-х роках - заслужений артист УРСР В. Тось, І. Клименко, Л. Шелест, Л. Зайчик, директорм-розпорядником деякий час був М. О. Абелєв. З 1987 по 1998 роки директором театру була заслужений працівник культури України О. П. Латиш. З 2003 року генеральним директором театру є заслужений артист України І. О. Семененко.

З 1984 по 2003 рік художнє керівництво в театрі здійснював народний артист України та СРСР В. Г. Грипич.
Багато прекрасних постановок здійснив він за своє довготривале творче життя у різних театрах України, в тому числі і в Чернігівському. Основним напрямком його режисерської діяльності був сценічний літопис народного життя. Ціла галерея поставлених ним спектаклів на чернігівській сцені – це художній літопис історії України, що включає багатовікову визвольну боротьбу українського народу за волю і незалежність, а також історію Чернігівщини.

В. Г. Грипич був автором інсценізацій і постановок на чернігівській сцені цілого ряду вистав, таких як „Іваном звуть його” за кіносценарієм О. Довженка „Повість полум’яних літ”, „Енеїда” за І. Котляревським, дума-опера „Сліпий” за поемою Т. Г. Шевченка „Невольник”, „Княжна Чорна” за романом Д. Міщенка „Сіверяни”, „Чернігівка” за однойменним твором М. Костомарова, „Яма” („Женя”) за повістю О. Купріна, „Мати-наймичка” за повістю Т. Г. Шевченка „Наймичка”. Крім названих, талановитий майстер режисури В. Грипич здійснив постановки багатьох інших вистав з української та зарубіжної класики, серед яких „Майська ніч” М. Старицького (за М. Гоголем), „Жіночі пристрасті” за творами І. Нечуя-Левицького, „Лиха іскра поле спалить і сама щезне” та „Паливода” І. Карпенка-Карого, „Хитромудра закохана” Лопе де Вега, „Марія Тюдор” В. Гюго, „Монна Ванна” („Джованна”) М. Метерлінка та інші.

На посаді чергового режисера-постановника з 1995 по 2002 роки працював у театрі вихованець В. Г. Грипича, молодий режисер А. Р. Бакіров, котрий здійснив на чернігівській сцені такі вистави, як „Живи і пам’ятай” В. Распутіна, „Сон літньої ночі” В. Шекспіра, „Історія про щастя і біду та кохання у саду” за творами Ф. Гарсіа Лорки, „Три сестри” А. Чехова, „Людина і джентльмен” Едуардо де Філіппо, „Ідентифікація танго” за творами С. Мрожека, Е. Йонеску та Ф. Достоєвського, „Мертві душі” М. Булгакова за поемою М. Гоголя.

З 2000-го по 2007 роки працював у театрі на посаді чергового режисера постановника С. І. Кузик, який здійснив на чернігівській сцені постановки таких вистав, як музична комедія „О’кей, Мойшо!” Шолом – Алейхема, народна комедія „Наталка Полтавка” І. Котляревського, комедія „Не тільки про любов” за п’єсою „Східна трибуна” та трагікомедія „Нічні розваги з молодим Козерогом” О. Галіна, театральна фантазія „Мольєр” М. Булгакова, драма „Відьма” за однойменною поемою Т. Г. Шевченка, вистави для дітей – „Сніжна королева” Є. Шварца, „Пригоди бременських музикантів” за казкою братів Гримм, „Новорічна примха принцеси” С. Ципіна за п’єсою С. Маршака „Дванадцять місяців”, „Сестра моя русалонька” Л. Розумовської за казкою Г. – К. Андерсена „Русалонька”.

Двадцять років - з 1988 року по сьогоднішній день - працює в театрі на посаді чергового режисера-постановника В. А. Тимченко. За цей час вона здійснила більше двадцяти постановок різножанрових вистав як для дорослих, так і для підростаючого покоління, серед яких „Закон” В. Винниченка, „Тітка Чарлея” В. Полякова (за Бр. Томасом), „Ваш хід, королево!” Е. Скріба, „Вісім люблячих жінок” Р. Тома, „Весілля з генералом” Є. Птичкіна за творами А. Чехова, „Моя прекрасна леді” Ф. Лоу, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „Лісова пісня” Лесі Українки, „Сорочинський ярмарок” М. Старицького (за М. Гоголем), „ Вас запрошує оперета” – концерт-вистава за сторінками класичних оперет, „У неділю рано зілля копала” за О. Кобилянською, „Дамських справ майстер” за п’єсою „За двома зайцями” М. Старицького, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, для дітей – „Пригоди Буратіно” В. Дружиніна за О. Толстим, „Білосніжка та семеро гномів” О. Табакова та Л. Устинова, „Попелюшка” та „Червона шапочка” Є. Шварца.

Як режисер-постановник, з 2003 року працює в театрі М. О. Карасьов, котрий з 2006 року обіймає посаду художнього керівника – головного режисера театру. За цей час він здійснив постановки таких вистав, як сумна комедія „Коли відкриєш очі...” за п’єсою М. Коляди „Ми їдемо, їдемо, їдемо в далекії краї”, комедія-жарт „Одружуйтесь, і ну вас к бісу!” за одноактівками А. Чехова „Ведмідь” та „Освідчення”, гламурна комедія „Кумир душі моєї...” за п’єсою Д. Фонвізіна „Бригадир”, містичний фарс „Панночка” Н. Садур за повістю М. Гоголя „Вій”, трагікомедії „Історія з метранпажем” та „Двадцять хвилин з янголом” О. Вампілова („Провінційні анекдоти”), для дітей – „Пеппі Довгапанчоха” С. Лунгіна та І. Нусинова за повістю А. Ліндгрен, „Зимова казка” М. Шуринової, „Чарівна лампа Аладдіна” С. Лихого.

Підводячи підсумок пройдених років, треба віддати належне акторам, які зробили значний особистий внесок у творчі досягнення театру. Це народні артисти України Б. Лучицький, Г. Ольшевська, А. Абелєва, В. Попудренко, В. Васильєв, Г. Пащенко, заслужені артисти України М. Бебешко, Е. Мороз, А. Філіпов, А. Андрієнко, П. Губарєв, І. Лиховид, М. Розцвіталов, В. Ігнатенко, С. Гончар, М. Маковійчук, В. Кропивницький, Ж. Фадєєва, А. Гурський, В. Таганов, артисти Н. Абелєва-Таганова, О. Гребенюк, В. Гаркуша, С. Бойко, С. Дарнопих, С. Горшков, головні художники театру О. Клочков, О. Симоненко. Важко перерахувати усіх достойних служителів Мельпомени, які полишили свій яскравий слід на творчому полотні театру за всі роки його існування, але їх пам’ятають численні глядачі і шанувальники театрального мистецтва.

На даний час продовжують писати творчий літопис театру заслужені артисти України А. Баглій, І. Одинцова, В. Судак, П. Мороз, провідні майстри сцени О. Бондаренко, Л. Колесникова, О. Козунова, І. Олійник, О. Куковєров, П. Дехтяренко, Т. Шумейко, артисти – вокалісти О. Турок, В. Корінь, А. Лукашов, Е. Брагіда, В. Лещенко, артисти Д. Лобур, Н. Максименко, В. Велика, П. Великий, С. Носенок, К. Клименко, О. Дущенко, В. Соловйов, І. Чев’юк, М. Лемешко та інші. В театрі є великий професійний оркестр, яким керує головний диригент А. Ткачук, а також шість пар балету на чолі з головним балетмейстером О. Шпаковською. Значну роботу проводить хормейстер театру, заслужений працівник культури України М. Борщ. Для художнього оформлення багатьох вистав театру протягом п’ятдесяти років великий особистий внесок зробили і продовжують робити наші корифеї - заслужені працівники культури України М. Панов – художник-постановник та О. Лісовий – художник-бутафор.

У діючому репертуарі театру станом на першу половину 2008 року налічується більше двадцяти різножанрових вистав, серед яких значне місце посідає українська класична драматургія - „Енеїда” та „Наталка Полтавка” І. Котляревського, „Майська ніч” та „Сорочинський ярмарок” М. Старицького (за творами М. Гоголя), „Лісова пісня” Лесі Українки, „У неділю рано зілля копала” за О. Кобилянською, дума-опера „Сліпий”, „Мати-наймичка” та „Відьма” за творами Т. Г. Шевченка, „Панночка” Н. Садур за повістю М. Гоголя „Вій”, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки - Основ’яненка, „Дамських справ майстер” за п’єсою М. Старицького „За двома зайцями”, а також російська – „Без вини винуваті” О. Островського у постановці провідної актриси театру, заслуженої артистки України І. Одинцової (це її перша режисерська спроба) , „Кумир душі моєї...” („Бригадир”) Д. Фонвізіна, „Одружуйтесь, і ну вас к бісу!” А. Чехова („Ведмідь”, „Освідчення”). Серед інших вистав заслуговують на особливу увагу такі, як „Нічні розваги з молодим Козерогом” О. Галіна, „Провінційні анекдоти” О. Вампілова, а також вистави для дітей – „Сестра моя русалонька” Л. Розумовської, „Зимова казка” М. Шуринової, „Чарівна Лампа Аладдіна” С. Лихого та інші, які користуються великим успіхом у глядача.

Однією з сторінок творчої роботи театру є проведення в Чернігові Міжнародного фестивалю „Слов’янські театральні зустрічі”, заснованого у 1990-му році з ініціативи колишнього директора театру, заслуженого працівника культури України Олени Павлівни Латиш. Співзасновниками цього фестивалю були директори Заслуженого колективу Республіки Білорусь Гомельського драматичного театру Валентина Георгіївна Роговська і Ордена Трудового Червоного Прапора Брянського театру драми імені О. Толстого – Володимир Андрійович Макаров. Ці театри стали постійними учасниками фестивалю і пізніше заснували у своїх містах театральні фестивалі з такою ж промовистою назвою. Вже десять років немає з нами Олени Павлівни, але започаткована нею справа живе, продовжуючи щорічно дарувати чернігівцям справжнє театральне свято – фестивалі театрального мистецтва. Назва цього фестивалю народилася на древній Сіверський землі як символ миру і дружби між народами. Вони завжди проходять саме під девізом - „Театр як засіб взаємного розуміння і зміцнення миру між народами”, користуючись незмінним успіхом у глядачів. Значення таких фестивалів для нашого сьогодення важко переоцінити.

На початку свого існування це був Регіональний фестиваль, пізніше – Міждержавний. Поступово розширювалася його творча географія, і в 2001 році він одержав статус Міжнародного. Таких фестивалів у Чернігові відбулося вже вісімнадцять. Учасниками цих фестивалів, окрім названих, у різні роки були провідні театри України, Росії та Білорусі – Київський Національний академічний український драматичний театр імені І. Франка та Київський Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки, Національний академічний театр опери і балету України імені Т. Г. Шевченка, Львівський академічний український театр імені М. Заньковецької, Харківський академічний український театр імені Т. Г. Шевченка, Мінський Національний академічний театр імені Я. Купали та Мінський державний Молодіжний театр, Московський театр Сатири, Московський Незалежний театр, три Санкт-Петербурзькі театри – ВДТ імені Г. Товстоногова, Державний театр драми імені О. С. Пушкіна, Академічний Маріїнський театр, а також обласні музично-драматичні театри України – Волинський (м. Луцьк), Житомирський, Рівненський, Чернівецький, Івано-Франківський, а також Ніжинський український драматичний театр імені М. Коцюбинського, який з деякого часу став постійним учасником фестивалю.

В свою чергу Чернігівський театр брав участь своїми виставами у різних театральних фестивалях: у Брянському та Гомельському фестивалях „Слов’янські театральні зустрічі” („Жіночі пристрасті”, „Запорожець за Дунаєм”, „Марія Тюдор”, „Сон літньої ночі”, „Мертві душі”, „Одружуйтесь, і ну вас к бісу”, „Панночка”, „Кумир душі моєї...”, „Провінційні анекдоти”), у Каїрському (Єгипет) фестивалі експериментальних театрів („Історія про щастя і біду та кохання у саду”), у Гданському (Польща) театральному фестивалі („Сон літньої ночі”), у Чернівецькому фестивалі „Золоті оплески Буковини” („Панночка”, Кумир душі моєї...”. У багатьох фестивалях вистави Чернігівського театру та виконавці ролей займали почесні призові місця і нагороди.
Дирекція та художнє керівництво театру завжди віддавали належне його корифеям, людям, які вірою і правдою служили йому протягом багатьох років, віддаючи театральному мистецтву свою працю і талант, були вірними високому покликанню митця. З цією метою в театрі проводяться творчі вечори з нагоди ювілеїв, а також бенефіси провідних артистів театру. Такі заходи стали доброю традицією у культурному житті громадськості міста і в творчому житті колективу театру. Вони є значимими віхами на певних відрізках часу в історії театру.

Чернігівський обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка пройшов великий і складний творчий шлях.
82 роки театру – це сотні хороших вистав, мільйонна аудиторія глядачів, десятки тисяч кілометрів гастрольних подорожей, які простяглися від смерекових Карпат до сивого Уралу, від Балтійського до Чорного і Каспійського морів. Чернігівцям захоплено аплодували в містах і селах України, Росії, Білорусі, країн Балтії, Середньої Азії, а також Молдови, Грузії, Абхазії. Засоби масової інформації завжди приділяли велику увагу виставам театру, відгукуючись схвальними рецензіями та оглядовими статтями. Особливим успіхом завжди користувалася українська класика у сучасному прочитанні театром, яка увібрала в себе своєрідну романтику історичних дум, задушевний ліризм та мелодійне багатство народних пісень, соковитий гумор українського фольклору, а також граціозність, темпераментність та емоційну силу народного танцю. Герої цих вистав, представники великого і славного українського народу, полонили серця глядачів усіх національностей.

Мине швидкоплинний час, і через три роки театр буде відзначати свій поважний ювілей – 85-річчя від дня заснування. Дирекція та художнє керівництво театру в особі генерального директора, заслуженого артиста України Івана Олексійовича Семененка та художнього керівника і головного режисера Миколи Олександровича Карасьова, а також весь творчий колектив театру з усією відповідальністю готуються до цієї дати, щоб зустріти її новими хорошими виставами, ще кращими творчими здобутками, наслідуючи і продовжуючи кращі традиції українського національного театрального мистецтва.

Источник: www.cult.gov.ua

Онлайн путеводитель по Чернигову