22 жовтня в Чернігові відкрилася ювілейна виставка живопису Володимира Подлевського "Індійські мотиви”. Відкриття його «Індійських мотивів» відбулося в Чернігівському обласному художньому музеї. Ювілейна виставка живопису Володимира Тадейовича цього дня була святковою подвійно – адже приурочена вона до 50-річчя художника та 25-річчя Чернігівської обласної організації Національної спілки художників України.
Від головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини облдержадміністрації привітала ювіляра Лариса Латіна, яка побажала йому міцного здоров’я й творчого натхнення та урочисто вручила Володимиру Подлевському подяку головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини за особистий внесок у розвиток образотворчого мистецтва на Чернігівщині та з нагоди 50-річчя від дня народження.
На виставці Володимира Тадейовича було представлено 30 живописних творів із циклу - краєвиди, жанрові полотна, портрети, які були написані у 2009-2010-х роках.
Художник не тільки використовує образи Сходу, а й глибоко проникається духовністю міст, цікавиться традиціями, які зумовлюють весь уклад життя народу. Особливістю цих робіт є певний відхід автора від абстракції, але він залишається вірним своїм символам і образам. Море, канали і річки, екзотична храмова та міська архітектура, човни-ковчеги, Він і Вона є символами-архетипами, що незмінно присутні в мистецькому арсеналі художника Відтворюючи контрасти Індії, пишучи її своєрідний "психологічний портрет", художник передає різні настрої за допомогою відтінків природних кольорів - стихій землі, неба і води, які змінюються в залежності від регіонів.
Місто Шиви-руйнівника примарностей світу, суворий, аскетичний північний Бенарес (Варанасі), до якого з усього світу стікаються паломники, є «сакральним серцем» країни. ТУТ поєднались в єдине ціле священні води, храми на сходах-ґгатах, до яких причалюють людські душі в образі човнів або вже відпливають Стіксом-Гангом у вічність ("Варанасі на березі Гангу", 2010 р., "Золотий Ганг", 2009 р.) У пейзажах - архітектурних "портретах", поданих великим планом, сонце підсилює кольори нещадно випаленого віками каменю, зберігаючи печатку давнини майже на кожній будівлі ("Варанасі-місто пілігрімів", "Священне місто", обидві 2009 р.). Зображення ритуалів пудж (жертвопринесення) на ґгатах у тематичних полотнах з діагональною композиційною побудовою "Сходинки до ріки Ганг" та "Омовіння в священній ріці" (2009 р.) відрізняються особливою символічністю. Жіночі образи, створені художником, традиційно є втіленням пасивної місячної енергії, а за звичаєм країни жінки користуються особливою пошаною у сім'ї та займаються лише жіночими справами ("Кокосниця", 2009 р.). Чоловічі образи стають символом уособлення єднання духовності та прадавньої мудрості. У портретах садгу художник залишається вірним оригіналу, передаючи характер моделей. Очі цих мудреців - справжні "вікна духу", сповнені магнетичної сили ("Бенареський мудрець", "Варанаський аскет", "Садгу" , всі 2009 р.)-
Південна Індія вражає яскравістю кольорів. Висока ідея просвічує крізь усі роботи автора - в зображеннях міських вулиць і рибальських поселень, відкритого океанічного простору, сценах життя і побуту людей.
Близьким до італійського циклу є пейзаж "Місто священного змія" (2009 р.). Тіруванантапурам (Тривандрам) - "місто священного змія Ананти", Посеред нього височить храм Вішну Падманамгасвамі, збудований у традиційному південноіндійському стилі,. Вулиці з традиційними яскравими будинками під червоною черепицею тихі й спокійні ("Маленький дворик", "Ранковий ритуал", обидві 2009 р.).
Введення жіночих образів у зображення закутків приморського міста Каньякумарі є символічним втіленням присутності богині Кумарі - "цнотливої принцеси" ("Місто під черепицею", "У завулках Каньякумарі", обидві 2009 р.). Яскраво пофарбовані, освітлені південним сонцем та затінені заростями пальм, будинки - символи душі міста мають свій "настрій" ("Веселі будинки", 2009 р.)- Як і в індуських, у мусульманських родинах цих міст і рибальських селищ, жінка-мати все життя присвячує вихованню дітей та домашньому господарству, до чого привчається з дитинства ("Жіноча карма", "Дорога до школи", обидві 2009 р.).
Лірика океану передана у пейзажах-алегоріях "Медитація" та "Закохані човни" (2009 р.). де головні герої-човни символізують чуттєві пориви та їх приборкання в глибинах людських душ. Єднання людини й стихії океану відтворено в жанрових полотнах "Рибальські будні", "Рибальська ідилія" (обидві 2009 р.). У них художник вдало вирішує проблеми повітря і світла, вібрації атмосфери, емоційної активності природи.
Доторкнувшись до древньої душі Індії, що пережила тисячі перероджень, Володимир Подлевський сягнув її найтонших струн - енергії космічної музики, що бринить міфами і легендами, гімнами і мантрами, "перекодувавши" її таємничі мотиви мовою кольору і символообразів на полотні.
