Цей міст існував тут у XVIII ст. Він був перекинутий через яр і з’єднував галереї нижньої та верхньої частин Троїцько-Іллінського монастиря.
Крім того, археологи дослідили етапи формування схилу, в якому зроблений розкоп, а також етапи забудови цього монастиря.
- У давньоруські часи цей яр був не таким вузьким, тут були розташовані житлові будівлі, - розповів кореспонденту «Високого Вала» керівник експедиції «Троїцько-Іллінський комплекс-2010» Володимир Руденок. - Тут жила обслуга монастиря. Про це свідчить інвентар, який ми знаходимо: предмети побуту, які не притаманні для жителів келій, рештки зброї, жіночі прикраси, дрібні монети.
За словами Володимира Руденка, під час цьогорічних археологічних розкопок був знайдений посуд - як керамічний, так і скляний, зокрема бокали, штофи, тарілки, миски, сосуди, глечики тощо. Особливе зацікавлення викликає керамічний сосуд XVII ст., який використовували для поливу. На ньому були наліплені головки людей, зовнішнім виглядом схожі на козаків. Знайдений також давньоруський матеріал, особливо багато обломків плінфи.
Археологи розкопали також деталь окладу від ікони – перламутрову, різьблену. Припускають, що її виготовили ті ж майстри, що робили кліше для книжкових гравюр. Були знайдені декілька дрібних польських монет, які допомагають датувати цей шар. Зараз науковці розширюють цей розкоп, аби ближче підійти до давньоруського житла, виявленого та дослідженого раніше.
- Ми вирішили закласти розкоп саме в цьому місці, тому що дещо праворуч на схилі була знайдена давньоруська піч, а поруч, ймовірно, було житло, - пояснює керівник експедиції. - Ліворуч на схилі також були знайдені давньоруські будівлі, пічка к. XVII-п. XVIII ст. Ми вирішили зробити розкоп між ними, щоби дослідити всю цю територію. Будівель тут не знайдено.
Ймовірно, що одночасно з Іллінським храмом – трохи пізніше чи раніше - тут була збудована невелика каплиця.
Як повідомив Володимир Руденок, дослідження Антонієвих печер почалися ще наприкінці 60-х років під керівництвом Герарда Кузнєцова. Втім, вони мали епізодичний характер, а з 1987 року, коли утворився відділ історії печер (нині - відділ досліджень печер і пам’яток археології) Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», дослідження тривають на постійній основі. Нині археологія – єдиний засіб для отримання інформації про початковий період існування Богородичного (Іллінського) монастиря, адже писемної інформації про це практично немає. Відомо лише, що він був заснований в 1069 році Антонієм Печерським. Ще один раз в літописі згадується ім’я одного з ігуменів
За цей час було знайдено чимало об’єктів різних періодів. Це і давньоруські печери, і келії ченців, і комплекс з обжигання плінфи – тобто цегляний завод давньоруського періоду, житло обслуги монастиря. Це свідчить про те, що в XII ст. це був не просто скит, в якому проживали декілька затворників, а повноцінний монастир, що мав землі, селян.
Крім цього, були знайдені об’єкти козацької доби, в цей час монастир відновив свою діяльність після 1649 р. До цих об’єктів належить каплиця на протилежному схилі – частина Новоантонієвих печер, підпорні споруди, а також друкарня. Цю будівлю збудували на поч. XVII ст. для настоятеля чи трапезної, а потім пристосували під друкарню. Таким чином, археологам вдалося фактично реконструювати давню топографію монастиря як в давньоруські часі, так і в XVII-XVIII ст.ст.