 У давнину річка Стрижень була широкою й повноводною. Вона слугувала своєрідним бастіоном від ворогів, забезпечувала оборона Чернігова зі сходу. Тоді русло річечки мало трохи інший напрямок, Стрижень відзначався крутими вигинами та різноманітними зигзагами. Цікавий запис знаходимо в праці історика Опанаса Шафонського «Черниговского наместничества топографическое описание»: «В прежние времена речка Стрижень под самой крепостью не шла, а от оной подалее, в левую сторону в Десну протекала». Нині русло Стрижня «перерізає» кілька мостів та місточків, найбільший і найстародавніший з них – Красний міст. Розташований він на місці, де річку перетинає стародавній шлях, що вів з Чернігова у північно-східні райони Київської Русі.
У середині XVIII століття мешканці міста через Стрижень загатили греблю з гною. До речі, її так і називали: Гнойова гребля. За наказом архієрея спорудили два водяні млини, які знаходилися в розпорядженні Борисоглібського монастиря. Проте, Гнойовій греблі судилася коротка життєва доля.
Весною 1773 року на Стрижні раптово піднялася велика вода і шалено ринула в Десну, зруйнувавши на своєму шляху і греблю, і водяні млини. Згодом на місці колишньої греблі спорудили дерев’яний міст на палях, перші відомості про нього відносяться до 1783 року. На той час це був єдиний у Чернігові міст через річку Стрижень. За зручність і ошатність його було названо Красним (красивим). Про це, зокрема, свідчать друковані джерела, датовані 1786 роком.
У наступні роки міст знаходився у розпорядженні Чернігівського повітового земства, він неодноразово перебудовувався. 1914-16 роках замість дерев’яного збудували бетонний міст. Пізніше його було реконструйовано у зв’язку з відкриттям 1964 року тролейбусного руху: з обох боків забили бетонні палі і добудували тротуари, а старий міст став проїжджою частиною сучасного мосту.
Красний міст зберігся й донині. Він дорогий і рідний серцю кожного чернігівця, адже з ним пов’язано багато історичних подій. Красний міст освітлюється виготовленими під старовину ліхтарями, мовби нагадуючи нам свою давню історію…
|
