 Сільський зелений туризм на сьогоднішній день є одним із найбільш затребуваних напрямків туризму, що активно розвиваються в усьому світі, й зокрема, в Україні.
Юридичний зміст цього законодавчо закріпленого терміну трактується, як відпочинок в українському селі і має на меті комплекс туристичних послуг, що включає гастрономічне, екскурсійне, розважальне та відпочинкове обслуговування.
Як це виглядає на практиці – можна переконатися, побувавши в агросадибі „Соколиний хутір”, розташованій в Ічнянському районі Чернігівської області, яка отримала екологічний сертифікат 2-го рівня „Зелена садиба” і приймає гостей з чи не з усієї України та Європи. А керує усім цим господарством отаман Ічнянської козачої січі, член Спілки краєзнавців України і приватний підприємець Микола Череп - особистість харизматична, неординарна і надзвичайно цікава.
Духовні витоки «Соколиного хутору»
Господар агросадиби розповідає, що ідея створення зеленого туристичного осередку з’явилася у нього ще на початку 1990-х років. Повернувшись із армії у рідне село Петрушівку, він захопився краєзнавством і старовиною: почав шукати старовині речі, які тепер складають колекцію приватного музею, цікавився місцевою історією та знаменитими земляками. Так з’явилася ідея поділитися тими цікавинками з іншими людьми та запросити їх відвідати його малу батьківщину, яка славиться не лише своїми історичними місцями, а й надзвичайно мальовничими краєвидами.
«Я щиро дякую долі, що мені пощастило народитися у такому чудовому місці, де все дихає історією і духовністю : ці землі колись належали славетному гетьманові Івану Мазепі, а потім тут були родові маєтки знаменитих українських родів – Галаганів, Тарнавських, Розумовських, Густинський монастир. - розповідає пан Микола, - Отже, я й вирішив створити тут такий своєрідний національний духовний осередок у традиційному козацькому стилі, який би підтримав славетні традиції нашої землі і, водночас, був цікавий туристам».
Передусім, Микола Череп завзято взявся доводити до ладу дідівське обійстя, що дісталося йому у спадок, потім поступово приєднав до нього ще кілька сусідніх садиб, які також облаштовував у стилі доби козаччини, створивши чудовий відпочинковий комплекс «Соколиний хутір», що розтшувався на березі річки Смож. На сьогоднішній день територія хутору складає вже 5,5 га, він об’єднує 9 садиб, оздоблених за українськими традиціями кінця XVIII - початку XX століть, які можуть одночасно приймати близько 20 туристів, етнографічний музей, стайню, кузню, міні-зоопарк зі свійськими тваринами й птахами, козацький тир, літній та зимовий шинки, козацьку лазню, облаштовану акваторію із човнами й катамаранами, серед яких є навіть власноруч побудований справжній козацький човен «Характерник». Назва ж самого хутору «Соколиний», за словами його власника, також походить від козацького характерництва: на родовому слов’янському древі сиділи три птахи – сокіл, крук і голуб...
Хто хоче розвиватися, шукає шляхи, а хто не хоче – шукає причини
Згадуючи, як все починалося, господар хутору розповідає, що спочатку звернувся до одного знайомого економіста, щоб той склав кошторис для створення садиби зеленого туризму. «Коли він нарахував десь півтора мільйони гривень, ми зрозуміли, що це просто космічна сума, тому вирішили все робити своїми силами, - пригадує Микола Череп, - мені дуже допомагала моя родина, наші друзі та родичі. Тому все, що є зараз на хуторі – зроблено нашими руками. Щоправда, кредит у банку таки довелося взяти: в цілому витратили сто тисяч гривень власних коштів». Перші п’ять років, за його словами, вдавалося спати не більше ніж одну-дві години на добу: довелося опанувати купу різних професій - будівельника, ландшафтного дизайнеру, музейника, юриста»... Та й зараз з усім господарством доводиться поратися без сторонньої допомоги - господарювати панові Миколі допомагає його родина, найманих працівників у агросадибі немає.
Не дивно, що до «Соколиного хутору» приїздять не лише відпочивати, а й набратися досвіду або отримати пораду. «Зараз на моєму хуторі відбуваються семінари із зеленого туризму, приїздять і питають поради бізнесмени, які хочуть стильно облаштувати свою територію, та й просто охочі створити власну зелену садибу, - говорить Микола Череп, - Тут найперша порада: треба знати історію своєї землі, щоб розуміти, як її представити. А щодо прибутків, про які часто запитують, як підприємці, так і журналісти, можу сказати одне : «Не існує неприбуткової справи – існують люди, які неправильно керують. Той, хто хоче розвиватися, шукає шляхи, а хто не хоче – шукає причини».
«Соколиний хутір» знають в усьому світі
За 12 років існування «Соколиного хутору» в гостях у пана Миколи побували представники чи не з усіх регіонів України, Росії та Європи. Сам він жартує, що у нього «хіба що чукчів не було»... Туристи охоче їдуть в українське село не лише за чистим повітрям і екологічним харчуванням, а насамперед, за самобутньою екзотикою і національним колоритом – а його на хуторі не бракує. Для послуг гостей - автентичні садиби, де традиційні інтер’єри вдало поєднуються із сучасними технічними засобами і зручностями, смачні наїдки за старовинними козацькими рецептами, кінні прогулянки, соколине чи грибне «тихе» полювання, рибалка, майстер класи з народних ремесел, козацькі забави і театралізовані вистави під час святкування народних календарних свят.
Але, найбільші враження на відвідувачів «Соколиного хутору» справляють його мешканці, які підтримують на своєму хуторі давні козацькі традиції і наповнюють його справжнім козацьким духом. А за бажанням гостей допоможуть і їм відчути себе справжніми козаками: повправлятися в стрільбі з луків, поскакати на конях або розправити вітрила на козацькому човні. Для тих, кому замало культурно-естетичних вражень - є можливість вирушитя в подорож по «Золотому кільцю Ічнянщини”.
Навпроти хутора, на протилежному березі річки Смож розташований Державний історико-культурний заповідник «Качанівка», неподалік знаходяться також Державний дендрологічний парк «Тростянець», Палацово-парковий ансамбль у Сокиринцях, Густинський Свято–Троїцький монастир та колишня козацька фортеця Батурин з палацовим ансамблем Кирила Розумовського.
За словами пана Миколи, зараз гості на хутір приїздять на вихідні - з п’ятниці до понеділка – «тур вихідного дня» виявився найбільш зручною формою, адже приймати, годувати і розважати туристів щодня для родини занадто витратно. «А поки що, і країні в цілому, і нашому бізнесу, зокрема, треба ще років із десять розвиватися, щоб отримати клієнта, який буде спроможний платити за такий відпочинок на рівні європейських цін, - розмірковує власник агросадиби, - а якщо ми беремо за проживання на хуторі 120-250 гривень, то ми нібито і не в мінусі, але на розвиток не вистачає... ».
Але попри все, планів у козацького отамана вистачає : «У мене їх більше, ніж у Наполеона, - жартує Микола Череп, - зараз на хуторів доводимо до ладу ще одну садибу - хату рибалки, хочемо організувати фестиваль повітряних зміїв, у райцентрі плануємо влаштувати спортивні змагання на честь наших земляків-льотчиків братів Гарамів, а в Києві незабаром відкриється виставка з моїми фотороботами, де будуть представлені наші місцеві пейзажі і краєвиди. А ще ми чекаємо поповнення - незабаром я стану дідом - тож, буде кому передати сімейну справу».
|
