 Невеличке село Вишеньки, що на Коропщині, вражає своїм архітектурним багатством. У населеному пункті, з кількістю жителів трохи більше двохсот чоловік, є дві історичні пам'ятки: палац Румянцева-Задунайського та Свято-Успенська церква. Вони будувалися в один і той же час - з 1782 по 1787 роки. І якщо призначення палацу досі не визначено, то у храмі правиться служба, люди приходять у церкву помолитися, вінчаються, хрестять дітей, поминають померлих. Але чи довго мешканці Вишеньок зможуть відвідувати Божий храм - невідомо. Справа в тому, що Свято-Успенська церква потребує негайного ремонту.
Під впливом часу храм почав руйнуватися, - розповідає настоятель Свято-Успенської церкви протоієрей Анатолій Валентій. - Протрухло залізо покрівлі, від вологості починає відпадати унікально виліплений барельєф купола, ліпні фрагменти споруди. У церковної громади немає можливості самостійно зробити капітальний ремонт і врятувати храм, бо обсяги робіт великі, а матеріали дуже дорогі. Тому існує загроза швидкої втрати Свято-Успенської церкви, як унікальної пам'ятки архітектури XVIII століття.
Перед Другою світовою війною храм закрили. Його використовували кілька років як клуб, а потім - як зерносховище. У 1942 році окупаційна німецька влада відкрила храм, щоб там молилися... солдати вермахту. Заразом і місцевим жителям дозволили відправляти Божі служби. Після того він не закривався...
- Храм збудовано в класичному стилі, - розповідає настоятель церкви Анатолій Валентій. - Колони західного входу, а також північної та південної сторін стоять впритул до стін, підкреслюючи зображення загальної композиції. Як внутрішня, так і зовнішні частини храму вкриті ліпними орнаментами. Дуже великі хори (місця для співу церковного хору) - у вигляді балконів. Підлога вкрита чавунними плитами. Крім головної бані, є ще дві дзвіниці. На одній з них висіли дзвони, а на другій був встановлений годинник з передзвоном. Усе це надавало Свято-Успенській церкві неабиякої краси і величі.
Свято-Успенська церква для мешканців Вишеньок - це чи не єдина розрада. Село фактично вимирає. Більшість з тих кількох сотень селян, котрі там проживають, - пенсіонери. Молодь не затримується у Вишеньках, бо тут немає роботи: немає ні сільгосппідприємства, ні, тим більш, якогось промислового виробництва. Молоді люди їдуть до столиці у пошуках кращої долі, старики ж залишаються доживати свого віку там, де народилися.
Вишеньки міг би врятувати туризм. Але потрібні кошти. Насамперед для того, щоб відремонтувати церкву та палац Румянцева-Задунайського.
Ще одна проблема - дорога до села. Вона, звісно, є, але пасажирський транспорт тут ходить вкрай рідко. Тож доїхати до Вишеньок дуже і дуже непросто. І навіть якщо людина захоче відвідати мальовничу місцевість, то можливостей комфортно сюди дістатися фактично немає.
Від райцентру до Вишеньок близько 18 кілометрів, не кожен заради краєвидів погодиться долати цю відстань пішки чи на сумнівних «попутках».
А поки туристичні гроші не потекли в село, єдина надія місцевих мешканців на відновлення Свято-Успенської церкви -це пожертви добрих людей.
У церкви є банківський рахунок, на який бажаючі допомогти можуть перерахувати гроші. Свято-Успенська парафія П/р №2600 0000892001 в Чернігівській філії АТ «Укрінбанк» МФО 353564 ЗКПО 25955489
Джерело: Назар Поліщук
"Деснянська правда" №11 від 24 жовтня 2009 року.
|
