 В основі фондів Чернігівського художнього музею лежить родинна колекція Ґалаґанів, яку збирали кілька поколінь знаного козацько-старшинського роду впродовж XII - XIX століть.
Мистецька колекція графів Ґалаґанів, яку вони зібрали в родовому маєтку в с. Сокиринцях (Чернігівська область) потрапила в поле зору дослідників української історії та образотворчого мистецтва. Про колекцію пишуть О. Лазаревський, Г.Лукомський, О.Степович.
Значний внесок у поповнення фамільної колекції належить синові Павла Галагана, Григорію Галагану, відомому державному та громадському діячеві, який народився 15 серпня 190 років тому (1819-1888). Виховання у сім'ї на кращих українських традиціях допомогло Г. Галагану пізнати життя простих людей, полюбити національні обряди, поезію та пісні, народну старовину. Любов до милих його серцю Сокиринців він переносить і на тих, хто волею долі мав йому служити. «Навіщо я приречений бути безвинним винуватцем нещасть стількох людей?, - пише він у щоденнику 1838 року. - О, краще я бажав би бути бідним, жебраком, розбійником, аніж тим, ким я буду! І після цього я можу пишатися тим, що маю кілька тисяч рабів?». Закоханий у мистецтво, Григорій Галаган не лише зберіг, а й примножив родинну колекцію на засадах меценатства та благодійності. Перебуваючи за кордоном, він здебільшого купував та замовляв роботи художникам-землякам, найперше з тим, як він писав в одному з листів до матері, «щоб підтримати та врятувати талант».
На жаль, на відміну від мистецького зібрання старожитностей сусіда Ґалаґанів В. Тарновського-молодшого, який подарував свою колекцію Чернігівському земству, доля галаганівської збірки склалася нещасливо. Революція, війни та людське невігластво зробили свою чорну справу. Колекція була розпорошена, багато експонатів знищено як «поміщицький непотріб». Але колекції, як і рукописи, таки «не горять». Зусиллями працівників Чернігівського історичного музею частину галаганівської збірки на початку 50-х років XX століття було врятовано й перевезено з Прилук до Чернігова. Тридцять років потому понад 100 творів образотворчого мистецтва передали новоствореному Чернігівському художньому музею.
Саме вони лягли в основу музейного зібрання і є його гордістю та окрасою. Зважаючи на високий художній рівень більшості цих творів, їхню різноманітність та збереженість, можна говорити про галаганівську збірку ж про «колекцію в колекції», гідну належного поцінування, подальшого вивчення та популяризації.
Найбільшу частку колекції складає сімейна галерея Ґалаґанів, започаткована портретам засновника роду, знаменитого прилуцького полковника Гната Галагана, написаним невідомим художником після 1739 року. Вісімнадцятим століттям датується оригінальний твір, авторство якого і досі під питанням. Це портрет Н. Д. Розумовської, родички Ґалаґанів, родоначальниці ще одного відомого роду. Тривалий час його приписували Григорію Стеценку (1710-1781), придворному живописцю К.Розумовського, але останні дослідження дають підставу говорити про приналежність цього твору Хойзеру Генріху Готтлібу (1719-1752), так само як і портрет Василя Дарагана, який вже став хрестоматійним. Є в галаганівській колекції народні картини, зокрема славнозвісні Козаки Мамаї, датовані XIX століттям, портрети інших членів родини, варіанти старовинних канонічних портретів українських гетьмана Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Богдана Хмельницького, написані сином Землюкова Степаном. Представлені і твори українських та російських художники - сучасників Г. П. Галагана. Зокрема, Олексія Волоскова (1822 - 1882), якого Григорій Павлович запросив до себе у Сокиринці «для практичних занять терміном на два роки». Саме тут і були написані відомі твори «Готичний місток у Сокиринському парку», «Садиба Г. П. Галагана у Лебединцях», «Церква у Сокиринцях».
Окрасою збірки є і портрет Г. П. Галагана роботи Василя Серебрякова (1810-1886), портрет «Італійки» Івана Шаповаленка (1820-1880), яким Григорій Павлович опікувався впродовж багатьох років, одна з ранніх робіт Івана Айвазовського « Буря на морі».
Окрім творів вітчизняного мистецтва є в галаганівській колекції також твори західноєвропейських майстрів. Деякі з них замовляв Григорій Галаган, наприклад, чудове живописне полотно «Неаполітанська затока» австрійського художника Йоганна Рауха Непомука (1804-1847), на жаль, втрачене внаслідок крадіжки.
Представлені також твори станкового живопису невідомих художників ХУІІІ-ХІХ століть, серед яких «Суд Соломона», «Жертвоприношення Авраамом свого сина Ісаака», «Пейзаж з собаками», «Збори на полювання» тощо, графічні твори, зокрема, різцева репродукційна гравюра Італії та Німеччини, представлена відомими іменами Джовані Вольпато (1735-1805), Рафаеля Моргена (1758-1833) та Алозія Фабрі (1785-1835).
Є в збірці й акварелі невідомих авторів XIX століття, а також роботи самого Г.П.Галагана («Портрет молодої жінки», виконаний вуглем та олівцем 1833 року, та пейзаж Теплої Рудки, датований 1846 роком). Одна акварельна робота належить його сину Павлусю. Це ескіз класної кімнати, написаний 1866 року. Ці твори - ще одне свідчення любові та шани до образотворчого мистецтва родини Ґалаґанів.
|
