 Чернігівські науковці відкривають таємниці архівних документів, які надійшли до фонду Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». За словами науковців, ці документи є неоціненним скарбом для дослідників старожитностей, а також для архітекторів, які проводять ремонтно-реставраційні роботи пам’яток архітектури.
За допомогою цих документів відбувалася реставрація архітектурних пам’яток Чернігівщини. Це і плани благоустрою монастирів, і проектно-кошторисна документація на ремонтно-реставраційні роботи на пам’ятках архітектури та історії, генплани розвитку історичних міст, численні фотоальбоми тощо. Документи датують початком 50-х років ХХ століття і закінчують 2003 роком. На жаль, 2004 року «Чернігівська міжобласна науково-реставраційна майстерня» припинила своє існування. Того ж року було створено дві нові структури, які розділили між собою зібраний за тривалі роки реставрації архів.
Частину архіву науковцям передала дирекція ВАТ «Чернігівпроектреставрація». Ця організація є правонаступником міжобласної науково-реставраційної майстерні.
За словами заслуженого будівельника України, директора ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня» Юрія В’ЯЛОГО, свого часу «Чернігівська міжобласна науково-реставраційна майстерня» проводила реставраційні роботи на об’єктах всієї Лівобережної України, а це — сім областей: Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська і один об’єкт в Ізмаїлі Одеської області. За цей час реставратори відродили з небуття понад 150 пам’яток архітектури. У спеціальних науково-виробничих реставраційних майстернях працювали провідні архітектори, наукові співробітники та фотографи.
За словами старшого наукового співробітника відділу наукової та музейно-фондової роботи заповідника «Чернігів стародавній» Олени МАНЖУЛИ, проект реставрації кожної будівлі — це своєрідне невелике наукове дослідження. Адже потрібно було зробити архітектурні розміри споруди, досконало вивчити історію пам’ятки, опрацювати велику кількість архівних і документальних матеріалів. Надзвичайно цінним експонатом колекції є фотофіксація пам’ятки. По фотографіях того часу нині наковці можуть порівнювати стан пам’ятки.
Яскравим прикладом унікальної реставрації є П’ятницька церква в Чернігові. Під час війни споруда на дві третини була зруйнована. Її відновили завдяки зусиллям архітектора Петра Барановського. Архітектор навіть домігся того, щоб на одному з цегляних заводів Чернігова розпочали виробництво плінфи за давньоруськими зразками і відновлювали церкву саме в тих формах, в яких вона була побудована. На фото, зроблених у 50-х роках ХХ століття, видно, що поруч з церквою стояла ротонда, побудована на початку ХІХ століття за проектом губернського архітектора Антона Карташевського. На жаль, цієї споруди нині вже немає.
За словами Олени Манжули, на прикладі реставрації П’ятницької чітко прослідковується ідеологічний підхід до реставрації., адже у той час пам’ятки архітектури відновлювали у формах давньоруського періоду, не надаючи уваги пізнішим прибудовам.
Загалом колекція архіву, яку отримав заповідник, нараховує тисячі документів. На думку науковців, найцікавішими з них є документи авторського спостереження, коли відомі архітектори власною рукою записували цікаві моменти реставрації. Попереду у науковців велика робота, адже всі документи потрібно систематизувати та поставити на облік.
Але в сучасних реставраторів перспективи не райдужні. Нині реставратори на проведення робіт отримують від держави близько 2 млн грн на рік.
|
