 "Жовтню - син, а зимі - рідний брат", – так в народі мовиться про листопад – місяць падолисту. А ще казали: якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить.
Колись, з початком цього осіннього місяця, для хліборобів починалася пора перепочинку: все, що вродило за літо, уже зібрано, зроблені запаси на зиму і для людей, і для худоби. Відпочивала й земля-трудівниця, відпочивали й люди-трударі. О цій порі уже справляли весілля, молодь сходилася на вечорниці, влаштовувала забави й ігрища.
Саме у цей час пасічники чаклували над ситним медом – найдавнішим і найкращим напоєм українців, про який нині вже майже зовсім забули. А про нього згадує навіть «Повість врем’яних літ», його виготовляли ще за часів київського князя Володимира Великого. Ним пригощали іноземних послів, відмічали перемоги у військових походах, освяту новозбудованих храмів. А готували його за особливими рецептами найбільш достойні й мудрі пасічники, передаючи свої секрети дітям і онукам. Для приготування меду відбирали найкращі стільники і перетоплювали їх у казанах, одержуючи надзвичайно смачний напій. Потім його приправляли духм’яними лікарськими рослинами, розливали у дерев’яні барильця і на кілька тижнів ставили у льох – настоюватись. Мед мав окрім неперевершеного смаку, ще й лікувальні властивості, ним виліковували навіть малих дітей. Це вже згодом, спритні шинкарки добавляли ситний мед і міцнющу оковиту і називали цей напій «медом».
У листопаді відмічалося кілька народних і церковних свят, з якими пов’язані цікаві легенди, обряди, прикмети.
5 листопада. Якова.
(Апостола Якова)
Якщо на Якова піде град або снігова крупа з неба падатиме, то на Мотрону (22 листопада) настане вже справжня зима з снігом і морозами.
8 листопада. Дмитрів день.
(Великомученика Дмитрія)
У цей день в Україні завершувався сезон випасу худоби і господарі розраховувалися з пастухами, а ті урочисто відмічали це свято. До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а вже після цього починалися змовини або запустці. У народі говорили: «до Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі – хоч комин витри (згодиться на все)».
Вважалося, що сніг на Дмитра, ознака того, що увесь листопад буде холодним і морозяним, а весна пізньою. Дощ провіщає на Введення (4 грудня) глибокий сніг, відлига – теплу зиму і ранню весну. А якщо на Дмитра тепло – чекай теплої й вологої зими і весни.
9 листопада. Нестора.
(Мученика Нестора)
З часів Київської Русі у цей день вшановували пам’ять печерського святого, преподобного Нестора-літописця одного з найперших наших українських літописців, найдавнішого нашого історика.
27 листопада. Пилипа.
(Святого апостола Пилипа)
Увечері на Пилипа, напередодні пилипівського посту, чи просто Пилипівок, приходили колись до батьків вечеряти дочки з зятями, котрі нещодавно побралися, а ще куми. Господині готували гарну вечерю: варили добрячий борщ з м’ясом, готували локшину, смажили м’ясо, пекли пиріжки. Був ще такий гарний звичай: все, що лишалося від багатої вечері – відносили бідним людям.
На заговини молодь теж влаштовувала собі святкову вечерю на вечорницях. З цього дня жінки починали готувати кужіль на полотно.
28 листопада. Пилипівка.
(Пилипівський піст)
Початок Різдвяного посту, що триває до 7 січня наступного року. Дні настають короткі, а ночі довгі, як у народі мовиться: «у Пилипівку день до обіду», або «яка ніч у Пилипівку, такий день у «Петрівку». Якщо у цей день лежить сніг, то долежить до самої весни, до повені.
Є багато прикмет у листопаді, які прогнозують зиму і весну:
«Якщо листя з дерев не все опаде – буде холодна зима.
Рано опало листя липи – на люту зиму.
Якщо в листопаді з’явились комарі – зима буде тепла».
|
