Михайло Кулиняк: Доробок мого попередника – вісім мільйонів гривень боргів - 6 Жовтня 2010

Останнім часом повідомлень про другу хвилю кадрових ротацій серед членів Кабміну не бракує. І в одному експерти майже одностайні: чи не найбільші шанси втратити посаду – у міністра культури і туризму Михайла Кулиняка.
Судіть самі: «регіоналка» Олена Бондаренко заявляє про те, що він вже напрацював на «жовту» картку за саботаж мовної політики Партії регіонів у кінематографі. Її однопартійці – депутати Юрій Мірошниченко та Ірина Бережна – ледь не чергують у міністерській приймальні. Перелік претензій до міністра доповнюють відсутність «донецької» прописки та серйозної підтримки з боку можновладців.

Сам Кулиняк будь-які сумніви з приводу його політичних перспектив жене геть. Більше того, підкреслює, що нарікань на нього з боку Президента та прем’єра немає. Перевірити ці факти «Главреду» вдалося у самого героя цих публікацій.

Михайле Андрійовичу, ви вже розібралися з проблемами міністерства, які вам дісталися від попередника – Василя Вовкуна?

Я не хочу нарікати на попереднє керівництво, воно працювало як вміло. Доробок мого попередника – це борги по мистецьких заходах, приблизно 8 млн. грн. Ще є кредиторська заборгованість у сфері туризму. Хоча про що можна говорити, якщо на увесь туризм у 2009 році було виділено аж 2,5 млн. грн. І найбільша заборгованість - по програмі «Створення та розповсюдження національних фільмів», яка становить майже 70 млн. грн. Ще залишилася складна кадрова ситуація в одеському Національному театрі опери та балету, в якому мій попередник у 2009 році одноосібно призначив генерального директора.

Ви передавали матеріали перевірки правоохоронним органам?

Були перевірки контрольно-ревізійного управління, але вони не повідомляли мені про передачу своїх актів у компетентні органи. Моє завдання – не відслідковувати розслідування, а розібратися з цими боргами і поступово їх погасити. Наприклад, іноземні переможці IV Міжнародного конкурсу оперних співаків імені Соломії Крушельницької, який відбувся у жовтні минулого року, до сих пір не отримали грошові премії.

Це питання до попереднього керівництва міністерства, яке проплатило тільки половину кошторису конкурсу, а про другу половину якось «забуло». Взагалі при уряді Тимошенко бюджетна стаття, в яку закладено мистецькі премії, була повністю позбавлена фінансування.

Окрім суб’єктивних, на появу боргів вплинула і об’єктивна причина – фінансова криза. Зараз ми надали бюджетний запит на наступний рік, пропонуємо чимало поправок до проекту Податкового кодексу щодо кіномистецтва, гастрольної діяльності, туризму. Цей документ справді має революційний характер і додасть культурі чимало преференцій для розвитку.

Якщо ви вже згадали про Податковий кодекс, поясніть, як туди потрапила норма про скасування пільг з ПДВ для українських книговидавців. Адже вони й так програють конкуренцію росіянам…

Книговидання – це компетенція Держкомтелерадіо. Однак я знаю, що в проекті Податкового кодексу, який зареєстровано у Верховній Раді 21 вересня, навпаки, йдеться про пільги для видавничої сфери: «Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні».

Давайте поговоримо про кіномистецтво, яке входить у вашу компетенцію. Які механізми стимулювання вітчизняного кіно містить Податковий кодекс?

У Законі «Про внесення змін в Закон України «Про кінематографію» і інших законів України про підтримку виробництва національних фільмів», підписаному Президентом України Віктором Януковичем в лютому цього року, вже закладено стимули і пільги щодо виробництва вітчизняних фільмів. З 1 січня 2011 року на п'ять років національний фільм звільняється від податку на додану вартість на всіх етапах його виробництва і демонстрації в кінотеатрах, стимулюється вкладення коштів потенційних інвесторів в національне кіновиробництво (зокрема, звільняється від оподаткування сума коштів або вартість майна, вкладених у виробництво національних фільмів). Суми, що виділяються на підтримку національної кінематографії в державному і місцевих бюджетах, будуть віднесені до захищених статей.

Зараз ми обговорюємо питання про запровадження збору на потреби кіновиробництва, хоча загальна позиція Кабміну інша – зменшувати кількість зборів.

У минулому році весь бюджет на кіно складав 5 млн. грн., тому зрозуміло, звідки виникли борги близько 70 млн. грн. по кіновиробництву. Крім того, пара десятків фільмів потрапили у план фінансування за державний рахунок різними, м`яко кажучи, не зовсім зрозумілими шляхами. Зараз ми змінюємо політику формування планів фінансування. Зокрема, сценарії, які подаватимуться в Міністерство, будуть доступні для обговорення і в експертному середовищі, і для громадськості.

Яке ваше враження від стрічок, які фінансувалися з бюджету? Чи є серед них сумнівні роботи?

У мене є запитання до усіх цих робіт, але якщо вже мої попередники за це взялися, підписані документи про фінансування, то я зобов`язаний розібратися з подальшою долею цих проектів.

Моя позиція така: нехай знімають не 20, а 2-3 українських фільми, але такі, які з готовністю візьмуть прокатники.

Навесні 2009 року Верховна Рада прийняла Закон про ратифікацію Європейської конвенції про спільне кіновиробництво і Україна нарешті дістала можливість знімати фільми у копродукції. До цього були лише поодинокі випадки міжнародного співробітництва вітчизняних кінематографістів. Тому зараз велику увагу ми будемо приділяти копродукції. До спільних кінопроектів є зацікавленість з боку Білорусі, Росії, Кітаю. До речі, наприкінці серпня ми проводили Дні культури України в Кітаї, і там у нас відбувся ряд офіційних переговорів, у тому числі, з міністром культури та із заступником голови Державної адміністрації з питань радіо, кіно та телебачення. Китайські колеги запевнили, що готові хоч завтра прислати фахівців для співпраці. Вони вже знімають 400 фільмів на рік і довели відвідуваність кінотеатрів до 1 млрд. людей.

А як щодо спрямування частини прибутку від прокату іноземних фільмів на розвиток українського кіно?

Давайте ми цю розмову відтермінуємо до того часу, коли буде поданий Податковий кодекс, щоб не наврочити... Але ми це плануємо.

Які пропозиції ви подали до Податкового кодексу щодо розвитку вітчизняного туризму?

Зараз вже є пільги по будівництву готелів. Також ми розробляємо проект нового закону «Про туризм», де пропонуємо преференції в’їзному туризму. Адже зараз у нас із 8 тисяч туроператорів 90% займається виїзним туризмом.

Для цього, можливо, треба якось креативніше рекламувати Україну за кордоном. У зв’язку з цим одразу згадується провал української виставки у Шанхаї. До речі, ваше міністерство брало участь у її організації?

- Ні, Міністерство культури і туризму не мало ніякого відношення до організації українського павільйону на Всесвітній виставці «Експо-2010», яка відбулася у Шанхаї. Ми забезпечували тільки культурну програму, оскільки день українського павільйону збігся з Днем незалежності України.

Наше Міністерство займалося українським стендом на Всесвітній туристичній виставці «JATA WTF 2010», що проходила у Токіо з 23 по 27 вересня. Відкриття нашого стенду, який інформує про туристичну привабливість України, викликало велику зацікавленість у відвідувачів виставки та японської преси.

В Японії наша офіційна делегація на чолі з віце-прем’єром Борисом Колесніковим зустрічалася із заступником міністра землекористування, інфраструктури, транспорту та туризму Японії Тосіакі Коідзумі. Ми обговорювали питання активізації співробітництва між Україною та Японією у галузі туризму, відкриття в наступному році регулярного рейсу Київ-Токіо-Київ, участі японських підприємств в інфраструктурних проектах України, зокрема, в рамках підготовки «ЄВРО-2012». Японські колеги повідомили, що їх громадяни дуже зацікавлені у відкритті нових туристичних маршрутів до України.

В Кіото у мене відбулася зустріч з мером Дайсаку Кадокавою, представниками громадських організацій цього міста, зокрема керівником Кіотської школи балетного мистецтва Мітіко Терадою. Ми говорили про активізацію культурного співробітництва, святкування в 2011 році 40-річчя встановлення побратимських зв’язків між Києвом та Кіото, обмін творчими колективами. З головою культурної Асоціації «Японія - Європа» провели переговори відносно гастролей в Україні в 2012 році театру Кабукі. Це дуже важливо для нас, оскільки Кабукі гастролють далеко не у всіх країнах: театр для своїх турне обирає тільки ті держави, розвиток культури в яких на високому рівні. Попередньо ми обговорили можливість чотирьох вистав Кабукі в Україні.

У першому читанні був прийнятий законопроект про культуру: що він дасть працівникам галузі?

Культура – єдина галузь, яка не мала свого базового закону, і основним складником правової бази для сфери культури і мистецтва досі були прийняті ще у 1992 році «Основи законодавства України про культуру».

Закон «Про культуру», по-перше, дасть можливість працювати на повну ставку, адже ми - єдина галузь, де працівники ще працюють на чверть і на половину ставки. Законом передбачене встановлення доплат за вислугу років працівникам сільських клубних закладів, оскільки саме ця категорія працівників культури є найменш соціально захищеною. Законом також передбачені механізми, за допомогою яких держава забезпечуватиме бюджетне утримання базової мережі, зміни в умовах господарювання, особливості створення, діяльності, ліквідації закладів культури, та особливості трудових відносин у них, а також деякі обмеження на приватизацію в культурній сфері.

Зараз, після прийняття проекту Закону «Про культуру» у першому читанні, ми допрацюємо його разом з парламентським Комітетом з питань культури. Я переконаний, що він буде прийнятий в цілому і підписаний Президентом України.

Взагалі хочу відзначити, що рівень оплати праці працівників закладів, установ і організацій культури постійно підвіщується. Нещодавно, наприклад, Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань».

Побажання залишаться «на папері», якщо не буде грошей. Скільки у проекті бюджету-2011 закладено на культуру?

Звичайно, більше, ніж у 2010 році. Ми очікуємо істотне збільшення видатків бюджету на галузь культури, особливо видатків розвитку (капітальні вкладення, закупівля нот, інструментів, ремонт театрів тощо). Про конкретні цифри давайте поговоримо пізніше.

Хоча б натякніть, на скільки відсотків збільшиться фінансування на культуру?

Якщо зараз бюджет міністерства культури складає 1,5 млрд. грн., то ми плануємо його збільшити на 20-25% (це приблизно 300 млн. гривень.) Спробуємо отримати на кіновиробництво таку суму, яка дасть можливість і борги погасити, і нові кінопроекти запустити. Я впевнений, що зміни до закону «Про кінематографію» нададуть стимул для вкладання інвестицій у кіновиробництво. Ми хочемо змінити підхід, який існував роками: найспритніші домовлялися про зйомку фільмів за державні гроші. А справжні творчі люди, як правило, не від світу сього, і для них пройти тендерну процедуру – це складна проблема.

Ми колись дочекаємося миті, коли українські фільми зможуть конкурувати з «аватарами»?

Якщо порівнювати бюджети (у «Аватара» - понад $100 млн.), то наступного року це точно не відбудеться. А щодо художньої частини, то українські фільми й зараз пробиваються й отримують престижні нагороди, наприклад, Сергій Лозниця із фільмом «Щастя моє». Хоча фільм, м’яко кажучи, неоднозначний за текстом, але він дуже добре був прийнятий у Каннах, на відкритому російському кінофестивалі «Кінотавр» отримав одразу два призи – «За кращу режисуру» та головну нагороду Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії. А зараз цю картину номіновано на премію Європейської кіноакадемії («Європейський Оскар»).

Фільм знято в українсько-німецькій копродукції, без державних інвестицій. Ми приїжджали до Канн спеціально у день прем’єри картини, щоби підтримати її.

Кілька років тому був скандал із фільмом «Ілюзія страху», який номінували від України на «Оскар». Автора сценарію – тодішнього першого віце-прем’єра Олександра Турчинова звинувачували у лобіюванні власної картини. Вам відомо, яка українська стрічка цього року буде претендувати на приз американських кіноакадеміків?

Рішення національного комітету мені ще не приносили на підпис. Я ніколи не ліз у ці справи, і не буду. Є ціла когорта творчих людей, нехай вони цим займаються.

Ваша позиція щодо дубляжу іноземних фільмів відома – українською мовою, згідно із рішенням Конституційного суду. Проте в парламенті депутатами коаліції зареєстрований проект Закону «Про мови», згідно з яким фільми іноземного виробництва дозволяється показувати в кінотеатрах мовою оригіналу або із дублюванням або озвученням чи субтитруванням державною мовою або російською мовою, іншими мовами нацменшин. Як ви ставитеся до такої зміни мовного вектора?

У Законі «Про кінематографію» є положення про те, що іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою. Вони також можуть бути дубльовані, озвучені чи субтитровані мовами національних меншин. Насправді навколо цього питання зламали чимало списів. Я декілька разів проводив наради з дистриб’юторами і зрозумів, що одними заборонами проблему не вирішити. Якщо дистриб’ютору вигідно, наприклад, зробити 10 копій українською, три – російською, одну – молдавською, він повинен мати право це зробити.

Доцільність дублювання іноземної картини тією чи іншою мовою або декількома мовами дистриб`юторські компанії визначатимуть після відповідних маркетингових досліджень ринку. І від українського дубляжу ніхто не відмовиться, бо на нього дуже великий попит, який, я впевнений, ще зростатиме. Російські фільми, звичайно, йтимуть мовою оригіналу, з українськими субтитрами.

Нескладно здогадатися, що у Одесі або Криму, якщо норми проекту набудуть чинності, усі фільму йтимуть у кінотеатрах виключно російською мовою...

Не факт. Я б не стверджував однозначно, що українська мова в Одесі не користується попитом.

Але це економічне питання: гроші за дубляж іноземних фільмів російською мовою залишатимуться в Росії....

Так, це принципове питання – де саме робиться дубляж іноземного фільму. Тут і починається конфлікт інтересів. Коли дубляж і українською, і російською, і будь якою іншою мовою почне робитися саме в Україні – питання зникне.

Дубляж одного фільму, як мені сказали дистриб’ютори, обходиться в 30-40 тисяч доларів. Чому у нас в прокаті так мало йде арт-хаусних фільмів? Тому що їх невигідно дублювати: кількість копій таких картин обмежена і затрати на дубляж не покриваються. Тому ми прописали, як виняток, що в Україну дозволяється ввозити арт-хаусні фільмі, які вже дубльовані російською мовою. Інакше ми їх просто не побачимо.

У чому, на ваш погляд, причина конфлікту в Шевченківському музеї в Каневі? Чи сприймаєте ви концепцію музею Лариси Скорик як сучасного виставково-офісного центру?

Конфлікту немає, є емоції. Сім років всі розказували, що треба робити музей, сперечалися, який має бути візерунок на стінах, згадували, що казав Кричевський (архітектор, який заснував український національний стиль. – Ред.). Але при цьому все робилося, м’яко кажучи, дуже повільно. Тому Президент України Віктор Янукович прийняв однозначне рішення: музей має відкритися до Дня незалежності. Уряд виділив необхідні кошти для завершення робіт та створення музейної експозиції. І 23 серпня оновлений музей відкрився.

При нашому міністерстві діє науково-методична рада з питань охорони культурної спадщини, в яку входять провідні фахівці України. На розгляд ради було надано три концепції оновлення музею: народного художника України Анатолія Гайдамаки, проектної організації «УкрНДІпроектреставрація» та архітектора Лариси Скорик. Науково-методична рада збиралася тричі, перші два засідання стояв нереальний галас. Але врешті-решт більшу кількість голосів набрав проект Скорик. Я у голосуванні участі не брав, оскільки не є членом цієї ради. Я лише затвердив її рішення своїм наказом.

Мені особисто цей проект подобається: музей має сучасний, європейський вигляд, там багато простору, він дихає. Інше питання – його наповнення. Над цим ми зараз працюємо.

Ще одне будівництво століття – «Мистецький арсенал», яким зараз опікується Державне управління справами. Чи відомі вам приблизні строки закінчення будівництва, і чи приступили ви вже до розробки концепції цього музею? В чому буде його, так би мовити, головна «фішка»?

По-перше, це буде найбільший музей не лише в Україні, але й в Європі. В Україні дуже багато музеїв, експонатами з яких можна наповнити «Арсенал». Туди також привозитимуть виставки з усього світу. Але потрібно створити належні умови для експозицій, чим й займається ДУС. Наше завдання – наповнення експозицій.

Так розкажіть про це докладніше. На чому буде зроблений акцент: на українському мистецтві, світовому, яких періодів? Чи будуть там чиїсь персональні виставки?

Я думаю, це будуть різні періоди, історія України в мистецтві, об’єднавчий грандіозний проект.

Ви вже приступили до розробки концепції «Арсеналу»?

Попередню роботу ведемо, але питання буде винесене на більш широкий загал.

Хоча б кілька ідей для обговорення можете «вкинути» у суспільство?

Раніше для «Арсеналу» пробували збирати експонати з різних музеїв – історичних, сучасних. Ми будемо розглядати це питання в наступному році.

Наскільки я знаю, до ЄВРО-2012. Але це вже більше питання до ДУСу. Ми зберемо музейщиків, проведемо декілька нарад, і проблем з цим не буде.

Що робить міністерство культури, щоб Музей історії Києва отримав нарешті приміщення?

Музей історії Києва відноситься до комунальної власності, тобто підпорядкований Київській міськадміністрації. Ми написали листи першому заступнику голови КМДА Олександру Попову. Проблеми із цим музеєм, з приміщенням для Національного науково-дослідного реставраційного центру нам залишилися від попередників. Ми плануємо все звести у «Мистецькому Арсеналі». Є пропозиції, куди перевезти Музей історії Києва найближчим часом, вони опрацьовуються, але бюрократична машина потребує процедур.

Але погодьтеся: це небезпечна тенденція, коли музеї, кінотеатри, книгарні з центра міста виселяють, а на їх місці зводять бізнес-центри...

Жодного факту за останні півроку ви мені не назвете. Президент за такі виселення голову зніме. Зараз багато галасу з приводу того, що з Лаври викидають музеї. Але жоден з директорів цих музеїв не підтвердив, що їх виселятимуть. Завдання дуже чітке й зрозуміле: поки ми не знаходимо приміщення, ніхто нікого нікуди не виселяє.

Ще один проблемний об’єкт – Одеський оперний театр, де через конфлікт ледь не зірвалася прем’єра опери «Турандот» всесвітньо відомого режисера Гетца. Зіпсовано імідж театру. Чи покарані винні?

Причина скандалу дуже проста – в театрі не може затриматися довго жоден директор. Зараз там є виконуючий обов’язки генерального директора Микола Криворучко. Ми серйозно придивляємося до кандидатури нового директора разом із керівництвом області. Але наразі триває судовий процес за позовом Сергія Проскурні (був відсторонений від керівництва театром урядом Юлії Тимошенко. – Ред.). Його призначили з порушеннями, а звільнили ще з більшими порушеннями. Як тільки судовий процес закінчиться, буде призначений керівник театру.

Назвіть можливих кандидатів на цю посаду. У пресі фігурують прізвища Надії Бабич, Олександра Музиченко...

Може бути хтось із них. Поки що йде процес узгодження. Я був в театрі, дивився артистам в очі, спілкувався з диригентом, там працюють люди, з якими я навчався в консерваторії. Усі вже змучилися від цих кадрових пертурбацій, артисти хочуть тільки одного – спокійно працювати. Як такого, конфлікту немає. Є кілька груп людей, кожна з яких хоче відстоювати свої інтереси, напевно, у цьому замішані гроші. Є кримінальна справа. Ми тільки почали цей клубок розв’язувати, попрацювала комісія Міністерства культури, і ми будемо приймати рішення.

Нещодавно Ганна Герман назвала Київський університет культури та мистецтв на чолі з Михайлом Поплавським «розсадником кітчу, несмаку і голих дівчат». Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою, і яка подальша доля закладу?

Ліцензію на спеціальність перукарів, як і на будь-яку спеціальність у мистецькому виші, виш отримує не в Міністерстві культури, а в Міносвіти. Усі розрахунки на фінансування вишу затверджує Мінекономіки. Після прийняття у 2002 році Закону «Про вищу освіту» Міністерство культури втратило значну частину функцій у сфері управління вищою мистецькою освітою. У нашого Міністерства залишилися функції затвердження статутів вузів, призначення їх керівників, фінансування ВНЗ.

Впливаємо. Я не можу сказати, що ми такі вже безвольні, але ви вірно зрозуміли – нас постійно ставлять перед фактом, хоча Університет культури та мистецтв у нашому підпорядкуванні. Ми змінимо цю ситуацію.

Зрозуміло, ніхто закривати цей вуз не буде. Але якщо зробити моніторинг працевлаштування його випускників, то будуть не найкращі показники. Працевлаштування випускників за напрямками «культура і мистецтво» ми відслідковуємо, бо це наша компетенція. А як і куди влаштовуються фахівці, що здобули освіту за напрямками перукарська майстерність, міжнародне право, економіка, філологія, ліцензію на які університет отримав в МОНі у попередні роки, сказати важко. Думаю, що такі спеціалісти, підготовлені мистецьким університетом, мають таку ж «високу» кваліфікацію, як і музиканти, яких випускають технічні вузи. Ці дипломи потім не сприймають роботодавці. І Поплавському не треба ображатися, це реалії життя. Державне замовлення у одного Поплавського більше, ніж у десяти мистецьких вузах, які є в Україні. Але не Міністерство культури затверджує обсяги держзамовлення.

Ви обговорювали проблему з Дмитром Табачником?

Так. Ми провели засідання колегії нашого міністерства, запросили усі сторони. І виявили інші цікаві факти. Наприклад, деякі технічні вузи України мають ліцензії… на мистецькі спеціальності.

Це – комплексна проблема, і міністерства культури, освіти самі їх не вирішать. Потрібні чіткі прорахунки, щоб випускалися спеціалісти, які потрібні державі. Зараз музикантів почали випускати, де тільки можна, і це ненормально, коли диплом консерваторії прирівнюється до дипломів інших вишів. При всій повазі до Михайла Михайловича особисто, напевно, така кількість спеціалістів в його університеті зайва. Єдине потрясіння, яке чекає його студентів, – якщо Михайло Михайлович піде зі сцени (сміється).

Яку останню книгу ви прочитали? Який фільм подивилися?

Останній фільм, який дивився в кінотеатрі – «Аватар».

Після того, як у березні цього року побував на ювілеї Ліни Костенко, почав знову перечитувати її поезії. Ліна Василівна – це епоха. Перечитую також «Кобзар». Зараз читаю останній роман Сергія Жадана «Ворошиловград». Мені, до речі, дуже подобається одна теза Жадана: «Злочини в царині культури не мають терміну давності».

І в липні, і в серпні, з цим легше. Книга все-таки потребує багато уваги, а на скрипці можна пограти і півгодини.

Нещодавно був на виставах Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру, який відвідав з гастролями Київ. Взагалі і театральні постановки, і концерти відвідую часто – до того ж, це складова моєї роботи. Люблю виступи Національного симфонічного оркестру України під диригуванням Володимира Сіренка, з яким я навчався в консерваторії.

А як щодо високопосадовців – Азаров чи Янукович коли-небудь питали вашої поради, яку мистецьку акцію відвідати?

Так, Віктор Федорович постійно цікавиться подіями мистецького життя.

Класична, народна музика, гарна пісня. Такі ж уподобання і у Миколи Яновича Азарова. Я знаю, що він отримав велике задоволення від концерту солистів італійської опери, який відбувся у Національному палаці «Україна».

Чи комфортно вам працювати в уряді Азарова? Чи дослухаються до ваших пропозицій? Адже багато хто з експертів вважають вас чужою людиною у цій команді і невисоко оцінюють шанси затриматися на посаді...

Працювати мені комфортно, оскільки ми відчуваємо постійну підтримку і прем`єр-міністра Миколи Азарова, і віце-прем’єра Бориса Колеснікова, і багатьох членів уряду у розв`язанні нагальних проблем нашої галузі.

Що ж стосується оцінки експертів - я ставлюся до них спокійно. Не можу сказати, що я не на своєму місці. У мене вже накопичений професійний досвід: у 2007 році я працював заступником міністра культури і туризму. І, до речі, в опозиційному уряді Віктора Януковича був міністром культури.

Міністерство культури і туризму трошки менше за інші міністерства, але «господарство» у нас велике, тому я й не давав інтерв’ю на початку своєї роботи – спочатку хотів у всьому розібратися. Зараз вже розібрався. А чи задоволені мною? Поки що, слава Богу, ні від Президента, ні від прем’єр-міністра не чув якоїсь критики на адресу міністерства.

Так кажуть, що «донецькі» культурою взагалі не надто цікавляться...

Це абсолютна неправда. Як я вже казав, наша діяльність має постійну підтримку і з боку Президента, і з боку уряду. Інтереси культури зараз знаходяться в числі приоритетів державної політики.

До речі, скільки осіб ви за час перебування на посаді нагородили званням «заслужений діяч» і «народний артист»?

- Я нікого не нагороджую, а намагаюся підтримати дійсно талановитих людей.

За президента Ющенка річниця Голодомору відзначалася завжди на державному рівні. Чи готуєте ви якісь заходи цього року?