Чому ж саме Седнів?

"Мистецтво і природа зробили все, чим можна прикрасити це дивне місце " - сказав про Седнев художник Л. Жемчужников. І дійсно, унікальні пам'ятники архітектури разом з неймовірною красою ландшафтами сформували особливий дух цього древнього міста, історія якого овіяна численними переказами та легендами.

Від маєтку Лизогуба до сакрального туризму

Першим об’єктом, який відвідали журналісти став маєток Лизогубів. Відомим він став завдяки Тарасу Шевченку, який перебував у маєтку братів Лизогубів у 1846 і 1847 рр. У Седневі він створив портрети братів Лизогубів, кілька малюнків із краєвидами та написав всім відому поему «Відьма». Досі атмосфера в містечку романтична, час ніби зупиняється перед очима. Коли споглядаєш на Снов чи просто стоїш в білій альтанці Глібова, споглядаючи смарагдові краєвиди, відразу починаєш відчувати, як тиша і спокій виповнюють єство.
Поруч з маєтком Лизогубів розташована творча майстерня «Седнів фантазує», де учні опановують ази живопису та декоративно-ужиткового мистецтва. Тут працює талановите подружжя художників і наставників – Світлана та Андрій Черниші. Під керівництвом Світлани Анатоліївни діти вивчають тісто пластику, створюють картини за допомогою круп, а також працюють за новими технологіями та з сучасними матеріалами.
Досі збереглася в Седневі улюблена липа Тараса Шевченка, якій уже понад 200 років. Кажуть, коли під нею відпочивав Кобзар, під тінню її віття поміщалося 40 людей.
Багато років поспіль у панському будинку розміщується школа, навпроти якої стоїть пам’ятник Тарасові Григоровичу, виготовлений і встановлений у 50-х роках минулого століття седнівським скульптором Бистревським.
А біля липи – ще один пам’ятник Тарасові. Його історія зворушлива: споруджений ще 1904 року на кошти родини Лизогубів, він постраждав під час останньої війни. Німецький танк скинув його з постаменту і погруддя розбилося, але седнівці зберегли постамент і після війни відновили на ньому погруддя.
Навіть важко одразу згадати, в якому ще містечку чи селищі України так шанують Кобзаря, як у Седневі, щоб зберегти практично поряд два пам’ятники і липу.

Місцевих дівчат Тарас Шевченко "відшивав"

У біографії Тараса Шевченка Седнів зіграв не тільки творчу, а й фатальну роль. Як відомо, Тарас Григорович трепетно ставився не до жіночої статі, а до "політичної лінії". Наприклад, коли талановитий поет і художник вперше з'явився в садибі Лизогубів, то відразу привернув увагу місцевих дівчат. Одна з них, заграючи до Тараса, одяглася в позичену у подруги вишиту сорочку і запитала у поета: "Гарна з мене українка?" На що принциповий Тарас Григорович зауважив, що українка ніколи не надіне сорочку з чужого плеча. Так він "відшивав" настирливих панночок. А взагалі, про Шевченка серед місцевих жителів розповідають багато історій. Наприклад, як притчами поет зображував силу народу. Клав на стіл зернятко і говорив: "Це цар". Поруч клав друге зернятко - царицю. Потім ще кілька зерняток - це свита. Потім брав цілу жменю зерна, сипав зверху і говорив: "А тепер відшукайте мені царя?" За такі "витівки" Андрій Лизогуб не раз картав друга Тараса. Але місцевий блаженний Гриць напророкував Шевченку біду. Так і сталося: через рік поет, виїхавши з Седнева до Києва, був заарештований, при обшуку у нього був вилучений рукопис "Кобзаря", і він був відправлений у солдати на 12 років ...
Що стосується Гриця, то це фігура в історії Седнева особлива. У місті він з'явився підлітком і став жебракувати по церквах. Спочатку ніхто не звертав на нього уваги, але в юнацькому віці Гриць став проявляти неабиякі здібності - передбачати долю. Дедалі більше місцевих жителів і приїжджих стали ходити до нього, але не всім він допомагав. Навіть не з усіма вітався: хорошим людям подавав руку, не дуже хорошим - один або два пальці, а від поганих ховав руки в кишені. Гроші ж роздавав бідним. Після смерті (а прожив Гриць всього 32 роки) його поховали прямо біля Воскресенської церкви. За часів гонінь на юродивих останки були перенесені на звичайне кладовище, але символічна могила дивом збереглася і була обнесена залізним парканом на якій сьогодні цвітуть білі тюльпани.
До речі, завітавши до Воскресенської церкви Вам залюбки проведе екскурсію місцевий священник. Виявляється, в погребі Воскресенської церкви зберігається мумія полковника Якова Лизогуба - великого феодала, який помер наприкінці XVII століття. А на центральній фресці - прямо над вівтарем - група пустуючих ангелів. Так художник зобразив дітей Лизогубів, померлих в дитинстві. Фрески відновлено лише частково, адже з 1939-го по 1990-й церква була закрита і прийшла в запустіння.

Церква, яка налякала весь Радянський союз

Неподалік від Воскресенської церкви видніються хрести знаменитої Юріївської, або Георгівської церкви. Вона була побудована в першій половині XVIII століття. Цей унікальний для Лівобережної Україні архітектурний пам'ятник, зібраний без єдиного цвяха, отримав демонічну славу завдяки тому, що в його інтер'єрі знімався радянський фільм жахів "Вій ".
Гоголівська розповідь про бурсака Хому Брута, якого просто у церкві згубила нечиста сила, збуджувала уяву не одного покоління глядачів. Саме ця моторошна історія і надихнула радянських кінематографістів на створення першого вітчизняного фільму жахів. Нині у народі її називають „Вієвою церквою”. Довгий час храм стояв закинутий після страшної пожежі, кажуть, що і досі тут водиться нечиста сила.
Але в Седневі знімався не тільки "Вій ". Тут побували знімальні групи стрічок "Батальйони просять вогню" і "Михайло Коцюбинський", адже мальовнича седнівська природа все більше приваблює знімальні групи.

Від нечистої сили до душевного відпочинку

Зелений туризм на Чернігівщині нарешті отримав довгоочікуваний шанс на розвиток. Через економічну кризу більшість бажаючих комфортно і корисно відпочити перевели свій погляд з берегів Туреччини та Болгарії на села, які знаходяться зовсім поруч.
Адже сільський зелений туризм - це можливість непогано відпочити від міської суєти серед незайманої природи, поринути у спомини сивої давнини чи долучитися до душевного відпочинку, відкрити для себе культурно-історичну спадщину своїх предків, скуштувати страв, приготовлених з екологічно чистих продуктів, не зазнавши при цьому значних витрат.
Саме такий вид відпочинку у Седневі пропонує Володимир Зарецький – власник садиби зеленого туризму «Кінний двір «Седнівський». Тут, у дерев'яному будиночку гості можуть не лише гарно відпочити, а й скуштувати різноманітні смачні страви селянської кухні. На ночівлю Вам запропонують розміститися у «куренях» з ароматним сіном. У планах власника садиби – побудова музеї народного побуту. Також Валерій Зарєцький розповів про створення кінного театру «Козацький дух», виступи якого стануть прикрасою будь-яких культурно-мистецьких заходів.

Отже, якщо Ви бажаєте поринути у світ чарівної природи і повною мірою насолодитися відпочинком у сільській місцевості, насолоджуватися співом птиць та покататися на конях – завітайте до мальовничого Седнева.