Ось уже й останній зимовий місяць настає. І хоч величають його таким і грізним іменем, нікого він уже не лякає, але все ж таки примушує бути обачним, бо «лютий додає до зими охоти, та не забувай про добрі чоботи». У лютому закінчувалися великі свята та зимовий відпочинок хліборобів. Перевіряли в коморах зерно, лаштували нехитрий реманент, вивозили гній на городи й поля.
В лютому селяни пильно слідкували за прикметами, намагаючись передбачити, якою буде довгоочікувана весна. На - жаль, нині рідко які з них збуваються, бо ми з вами так поспішали за технічним прогресом, так насолили нашій матінці-землі, що вже не маємо ні зими із морозами й снігами по пояс, ні весни з чистими струмками та теплим сонечком.
І все ж згадаймо, які вони були ті давні, як світ, прикмети, за якими жили колись люди і які майже завжди збувалися, а деякі збуваються й донині.
На сніг і хуртовину - ворони влаштовують у небі «хоровод», шкрябає підлогу кіт, волочить хвоста півень, корова закидає хвоста за спину, напрям вітру не завжди співпадає з напрямом руху хмар і дме ніби збоку, а то й насупроти.
На холоднечу і мороз - у діжці з квашеною капустою зменшується кількість розсолу, ворона ховає дзьоба під крило, свиня рохкає, хоч і сита, корова увечері п'є багато води, сніг сипле, ніби крупою, ясні сутінки. На відлигу - птахи сідають на верхівки дерев, розцвірінькались горобці, воркують голуби, сідають на землю ворони, купаються в снігу гуси й качки, лягає на сніг пес, кричить пугач, стрибає з гілки на гілку сорока, шумить зимовий ліс.
Або ще одна оригінальна прикмета. Придивіться до розписаного казковими морозними візерунками вікна: якщо пагони на ньому спрямовані вгору - морози ще триватимуть, а якщо вниз - чекай відлиги.
А що ж прогнозує народний календар у лютому?

1 ЛЮТОГО - МАКАРА. Яка погода цього дня, такий і весь лю¬тий буде. Колись казали: «Який Макар, такий і товар». Примічали, що коли на Макара погода ясна, сонячна, чекай ранньої і теплої весни.

4 ЛЮТОГО - ТИМОФІЯ НАПІБЗИМНИКА. Вважалося, що цього дня минала половина зими, навіть морози називали «тимофіївськими». Якщо на Тимофія у полудень визирне сонечко - весна буде ранньою й дружньою, а якщо захурделить, то наступного тиждня местиме. Старі люди говорили, що чим більше на Тимофія насипле снігу, тим краще вродить хліб. «Тимофіївьский» сніг збирали для поливу кімнатних квітів. Цього дня висівали в ящики перець і баклажани на розсаду.

6 ЛЮТОГО - ОКСАНИ. За цим днем також прогнозували весну: коли день ясний, сонячний, тихий, то й весна буде гарною і ранньою, а коли зірветься хурделиця, то затяжною й холодною. Селяни також вважали, що до нового врожаю потрібно стільки ж хліба, скільки вже з'їли за зиму.

7 ЛЮТОГО - ГРИГОРІЯ. Обачні господарі на Григорія спостерігали за погодою протягом усього дня: який день з ранку до полудня - такою буде перша половина наступної зими, а з полудня до вечора - друга половина.

8 ЛЮТОГО - НАПІБХЛІБНИЦІ. З ними пов'язували перелом зими, тому казали: «Який день, така й весна».

9 ЛЮТОГО - АППОЛОНІї. Цей день нагадує нам про Міжнародний день стоматолога. І на те є вагомі причи¬ни, серед яких перша - дуже привабливий образ Апполонії, що дійшов до нас крізь століття.
Апполонія - донька видатного олександрійського чиновника, яка повірила в Христа. На думку переслідувачів християн, вона стала поганим прикладом для співгромадян, які мали додержуватися багатобожжя і вірити в божественне походження імператора.
Апполонію піддали жорстоким тортурам, вимагаючи зректися християнства. Коли вона відмовилася, її схопили, спочатку вирвали всі зуби і погрожували спалити живцем. Апполонія залишилася сама собою і перед смертю. Вона попросила її розв'язати, щоб могла стати на коліна і виконати вимоги натовпу. Коли ж її розв'язали, вона сама кинулася у вогонь. Це сталося 9 лютого 249 року.
Страждання і християнський подвиг так вразили її сучасників та нащадків, що виникла легенда. Мовляв, варто лише вимовити ім'я Апполонії - і зубний біль вгамується. В 300 році Апполонія була канонізована як свята мучениця.

10 ЛЮТОГО - ЮХИМА. Юхим вітер приніс на сире літо.

12 ЛЮТОГО - ТРЬОХ СВЯТИХ. Цього дня не можна прясти, аби протягом року не було наривів.

14 ЛЮТОГО - ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА. Як свято закоханих, воно відзначається з XIII ст. У країнах СНД - з початку 1990-х років.
Про життя реального християнина Валентина майже нічого не відомо. Факти трагічної біографії випливають із суперечних одна одній легенд. Сьогодні День святого Валентина вийшов далеко за межі суто католицького трактування і став одним із наймасовіших, найулюбленіших у багатьох народів торжеством.
Усіх непересічних вчинків, до яких вдавалися серйозні люди в День св. Валентина, перелічити неможливо. Що там листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми, коштовності! Класичною емблемою Валентинового дня вважають червоні троянди, які, відповідно до античної легенди, з'явилися завдяки грецькій богині кохання та краси Афродіти. Вона, поспішаючи до свого коханого Адоніса, наступила на кущ білих троянд, і її божественна кров перефарбувала їх у червоний.

15 ЛЮТОГО - СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ. Цей день іще називали «зимобором» - зима з літом бореться, або зима з весною зустрічається. На честь цього Стрітення освячували воду й свічки. В давнину стрітенською водою кропили чумацькі вози і волів, які вирушали в далеку й небезпечну путь. Цю воду вважали також цілющою від хвороб і навіть від пристріту. А свічки тримали в господі й запалювали під час грози, щоб не згоріла хата «від грому». Запалювали їх і на Стрітення, щоб мороз не пошкодив яблунь, а повінь не зашкодила посівам.
Господарі цього дня особливо ретельно стежили за погодою. Якщо надвечір потеплішало, це означатиме, що літо перемогло зиму і температура поступово підвищуватиметься. Говорили також: якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди, бо зима буде ще довго. Інші прикмети: уранці йде сніг - на врожай пшениці, а вітряно - добре вродять яблука і груші.

19 ЛЮТОГО - ВУКОЛА. Саме цієї пори в селянських господарствах народжувалися телята, ягнята, інша живність. На Вукола господарі обкурювали чебрецем («богородицькою травою») хліви і стайні, щоб добре ріс.

24 ЛЮТОГО - ВЛАСА. В давнину Власа ототожнювали зі слов'янським богом Волосом, або Велесом, покровителем скотарства, охоронцем селянської худоби. Тому цей день ще називали коров'ячим святом. До цього дня господині пекли смачний, духмяний хліб, освячували його в церкві, а потім щедро пригощали ним корівок і телиць.
Хотілося б нагадати землякам, як шанобливо, щиро й тепло ставилися в старовину люди до своїх предків.
Колись, крім проводів, були ще поминальні п'ятниці: зимова, весняна, літня й осіння. На ці дні не призначали весіль, не влаштовували розваг. Боронь Боже! Люди поминали своїх предків. Зимова випадала в п'ятницю на другому тижні перед Великим постом. До цього дня готували обрядову страву «коливо», таку ж, як і на поминки. Це була кутя, варена зі звичайного зерна і заправлена медом та узваром. Надвечір збиралася у затишній теплій батьківській хаті велика і дружна родина на поминальну вечерю, згадували за столом теплим, добрим словом поіменно всіх помер¬лих, молилися за спасіння їхніх душ.

27 ЛЮТОГО - МЕЛАТІЯ. Погожий день - літо буде гарне, але морози триватимуть.

28 ЛЮТОГО - МАСЛЯНА. Походить від старовинного язичницького свята проводів зими, що збереглося й після прийняття християнства. Це, перш за все, багато ситної їжі, тому немає нічого дивного в тому, що цього дня ласували різноманітними стравами, не відмовляючи собі ні в чому. Головна страва на Масляну, як відомо, млинці, які печуть кожного дня з понеділка. Також Масляна відома всенародними гуляннями: танцями, співами, катаннями на санчатах, спорудженням масляного опудала, вогнищами тощо. Триває Масляна тиждень.

Народні прикмети у лютому місяці:

У лютому сонце вже на літо, а зима - ще на мороз.
Лютий - місяць вітрів і кривих шляхів.
Коли галки здіймають несамовитий галас, буде відлига.
Голуби воркують - тепло віщують.
Ясний місяць - до холоднечі, а круторогий - на мороз.
Якщо сніг гне гілля, врожай буде рясний.
Глибокий сніг узимку - на дощове літо.