У селі Москалях місцевий житель Юрій Дахно подивував старожилів: купив додатково собі стареньку хату і колишній магазин. Та й позаносив туди скрині з усяким добром, які бабусі «для згодиться» тримали. Якби ж чоловік фермерував і збирався торгувати якимсь крамом, то це було б у нинішніх умовах зрозуміло. Але... власник коня, двох корів таки вирішив не розширяти підсобне господарство, а задумав відкрити у віддаленому селі етнографічний музей, експонати для якого він уже давно відшукав.
А все почалося зі старовинної монети-п’ятака.
— Її знайшов мій батько, — розповідає Юрій Володимирович. — Мені тоді було літ шість. Довго її не носив, бо вкрали однолітки. Потім і вони її губили. Але якимось магічним чином вона щоразу потрапляла до мене. І зараз зі мною. Ось тоді я і почав збирати монети, предмети старовини.
Хлопчика вразило, коли бабуся Катерина показала йому прадідового рушника.
— Я не знав, що він вишивав, — каже. — Та ще так гарно!
Спочатку сільський хлопчина перемальовував у зошит рушникові візерунки, а потім попросив бабу Дашу навчити його вишивати. Якби прадід цим не займався, Юрій, може, соромився б гаптувати. А досвід родичів по-справжньому його надихнув творити вишивану красу. Юрій опанував усі місцеві техніки гаптування.
З того часу і донині він вишив майже 50 рушників!
— Ми ставали на весільний рушник, — каже дружина майстра Галина Миколаївна, — що був вишитий його руками.
— Тепер, мабуть, і дітям батькове захоплення передалося?
— Дочка вишиває. А хлопців боїться вчити... А то ще «захворіють», як він.
Юрій Дахно 25 років працював начальником Шибиринівського відділення зв’язку. А це постійне спілкування з людьми. Від них дізнався чимало пісень, легенд краю. Усе це захоплений старовиною поштовик записував. А ще за кільканадцять літ назбирав у чернігівській окрузі не сотні, а 2000 старожитніх експонатів. Тут і предмети старого побуту селян, і знаряддя їхньої праці. А найбільше у зібранні колекціонера — рушників. Аж 500 їх має!
Нині етнографічна колекція Ю. Дахна вже представлялася у Палаці «Україна», на фольклорному святі «Седнівська осінь». Щойно відкрилася виставка колекціонера у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній».
— Це сота частка того, що він має, — зазначив генеральний директор заповідника Андрій Курданов. — У цих врятованих витворах наші діди та бабусі немов передають нащадкам ті чисті, світлі духовні обереги, що так потрібні усім поколінням, щоб ми не забували, якого ми роду, де наша мала батьківщина.
|