Дванадесяте свято відзначається 19 серпня ще з IV ст. на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, здійснивши половину свого земного служіння і довівли достатньо свою божественність вченням та чудесами, вирішив ще незвичайним способом показати учням славу свого Божества. Про подію, що пов'язана із цим святом, розповідається в Євангеліях від Луки та Матвія. Самі євангелісти не були присутні при цы-му й описали подію зі слів свідків - апостолів Петра, Якова та Іоана.
Так, розповівши своїм учням про таємницю своєї смерті й воскресіння, а також пре близькі страждання, Ісус почув від них заперечення, тоді, докоряючи їм, він узяв трься апостолів та вирушив із ними на гору Фавор, де під час молитви лице його просяяло, ніш сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. З'явилися пророки Мойсей та Іллі і почали розмовляти з Ісусом. Раптом надзвичайна біла хмара накрила всіх. Із хмари почукш голос Бога: "Цей є син мій улюблений, на якому моє благовоління; його слухайте".
Біблія розповідає про те, що людина не може побачити Бога й після цього залишитеся живою, тому всьому світові Бог з'явився не у своїй Славі - люди не змогли б витримати її, а зробився подібним до людей, утілившись у своєму синові. У момент Преображення Бог дав можливість лише трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння в людському тілі Христа божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла - звістка людству про те, що всяка матерія можх бути обожненою. Обожнення людини - це відновлення того образу, за яким людина створена, це звістка про можливість преображения всього світу й людства.
Для розуміння церковного свята Преображення велике значення має присутність щш цій події пророків Мойсея та Іллі. Мойсей та Ілля - не тільки найвеличніші святі, шв прийшли вклонитися Сину Божому в славі, не тільки праведники, яким Бог відкрив себе вони обидва являють собою весь Старий завіт: Мойсей - закон, а Ілля - пророків. Христос же - здійснення і закону, і пророків. Ще вони представляють усіх живих і мертвжх. адже Мойсей помер, і відомо, де він похований, а Ілля взятий на небо живим, щоб знеш» з'явитися й сповістити людям про спасіння Боже у Христі-месії.
Таким чином, своїм з'явленням на горі Фавор перед Ісусом Христом Мойсей та Ілля показують, що він і є Спаситель, Син Божий, що й було засвідчено Самим Отцем, Господом усього створеного, Старого та Нового завітів, живих та мертвих.
За християнським тлумаченням, Преображення Христа відкриває всім людям мету їхнього життя - бути зміненими та прославленими величчю самого Бога.
Преображення Христа відбулося, найвірогідніше, під час єврейського свята Кущей (коли згадується про перебування Бога з людьми), і тому воно теж стало новозавітним здійсненням старозавітного свята, як Пасха й П'ятдесятниця.
Свято плодів відзначають у східних слов'ян пізніше, ніж у євреїв, наприкінці літа, як давнє свято збирання яблук у садах. Тому і свято Преображення перенесено на кінець літа. У день Преображення в церкві освячується виноград, а там, де він не росте, - яблука.
Народні назви цього свята - Другий або Яблучний Спас. Крім яблук, у цей день на церковну паперть приносять й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик повинен після обідні благословити й прочитати над ним молитву, за що вдячні прихожани наділяють його так званими початками - потроху від кожного сорту з принесених плодів. Освячення в день Другого Спасу винограду й pізних фруктів та овочів символізує розквіт і плодючість усього створеного в безкінечному царстві життя.
У давнину в день Преображення Господнього існував звичай наділяти плодами бідних та вбогих. Звичаю цього дотримувались так суворо, що, коли дізнавалися про когось, хто не зробив тієї доброї справи, таку людину вважали невартою уваги й припиняли з нею спілкуватися. Звичай наділяти бідних плодами садів та городів був мірою християнської моралі.
Колись до Другого Спасу правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося великий гріх. Якщо ж все-таки хто-небудь не втримається і з'їсть яблуко до Спасу, відспокутувати цей гріх можна було тільки тим, що протягом 40 днів після Спасу не зїсти жодного яблучка. Особливо суворо дотримувалися цього правила ті, у кого вмерли діти-немовлята. Існувало повір'я, що "на тому світі" ростуть срібні дерева із золотими яблуками. Золоте яблучко дають лише тим дітям, чиї батьки дотримувалися звичаю не їсти яблук до Другого Спасу.
Другий Спас - день поминання померлих родичів. За народним віруванням, це третій вихід померлих на світ у весняно-літньому сезоні (перший - у Страсний четвер, другий - на Зелені свята).
У деяких місцях України в цей час можуть уже починатися приморозки, тому й кажуть: прийшов Спас, держи рукавиці про запас!