Чернігів славиться своєю багатовікової історією і не менше історичними пам’ятками давньоруської доби, які збереглися до наших часів на старовинному Валу. Історію Чернігова можна писати цілими книгами, але сьогодні ми розповімо про давню дерев’яну фортецю на Чернігівському Валу, по якому кожного дня проходять тисячі людей, туристів, але мало хто з них знає історію Чернігівського Валу.
Історія заснування замку-фортеці на Валу сягає своїм корінням у 1531 роки. Але з чого все почалося?
У 1503 році, після перемоги російських військ над литовськими, Чернігів та вся Чернігово-Сіверщина відійшла до складу Московської держави. Після цього Чернігів стає прикордонним містом.
Протягом 1531-1534 років на території стародавнього Дитинця у короткі строки розпочинається будівництво замку-фортеці, яка була б надійним форпостом при захисті кордонів Московської держави. Майже за один рік навколо фортеці були насипані земляні вали, споруджені дубові стіни з баштами та бійницями. До того ж, цікавим фактом є те, що під час спорудження фортеці був викопаний підземний хід, який вів до річки Стрижень.
В той же час, на Чернігівському Дитинці з’являються адміністративні споруди, казарми, будується артилерійський двір, на території якого відливалися гармати та знаходився погріб для зберігання пороху.
Але, Чернігівські землі не довго перебували під владою Московської держави. Вже у 1604 році ставленику польських інтервентів Лжедмитрію вдалося захопити Чернігів та оволодіти Цитаделлю. Під час перебування польських воїнів на Цитаделі, вона починає руйнуватися та розграбовуватися. Так, Лжедмитрій ці своїми військами забрав із Чернігова 12 гармат.
Через сім років, у 1611 році у місто Чернігів увірвалися польські війська на чолі з полковником Горностаєм, які пограбували місто та спалили його. У 1618 році згідно Деулінського перемир’я, Польщі вдалося заволодіти Чернігово-Сіверськими землями. Втім, українському народові знадобилося чекати цілих 30 років, щоб піднятися проти іноземних поневолювачів.
У 1670-1680 роках замок-фортеця розширює свої володіння і займає всю територію нинішнього Валу. Чернігівський Вал починає поступово відновлюватися: очищаються рови, відновлюються високі вали, встановляються бойові гармати.
До відновленої фортеці у Чернігові вело троє воріт: зараз де знаходиться головний вхід на Вал стояли Київські або Любецькі ворота, навпроти нинішньої вулиці Горького розміщувалися Погорілі ворота а до річки Стрижень вели Водяні ворота. Але, на жаль, жодні з воріт до нашого часу не збереглися.
Після відвідин Чернігівської фортеці у липня 1706 року Петром I, військову потужність нашого міста було посилено 41-ю чавунною гарматою, про що свідчить зберігшийся запис, датований 1754 роком.
Свого часу у замку-фортеці побував і Омелян Пугачов, коли в загонах донських козаків проходив службу на Чернігівщині.
Втім, з плином часу Чернігів перестає виконувати роль прикордонного міста і у 1799 році замок-фортецю у Чернігові було остаточно ліквідовано.
Зрештою, в кінці 19 на початку 20 століття своєрідної фортецею на Чернігівському Валу слугувала будівля Літнього театру.