 У багатьох киян немає часу на повноцінну відпустку. Іншим море та курорти не по кишені через економічну кризу. Як з’ясував “Хрещатик”, альтернатива дорогому й не завжди корисному відпочинку знаходиться всього лише за 130 кілометрів від рідного міста — у Чернігові. Стародавній град княжої доби й досі зберігає чарівність справжньої, непідробної старовини й готовий гостинно поділитися своєю історією з киянами.Вирушаємо до ЧерніговаНайменш екстремальний і найменш виснажливий спосіб дістатися Чернігова — маршрутка. Ходять вони від метро “Лісова”, починаючи з 6-ї ранку. Усього за 30 гривень мікроавтобус “Мерседес” домчить вас до Чернігова приблизно за півтори години. Враховуючи те, що чернігівські водії не зловживають шансоном, їхати цілком комфортно. Єдине, чого не вистачає в дорозі, — кондиціонера.Чернігів — одне з найдавніших міст України. Подивитися тут є на що навіть киянам, яких, здавалося б, жодною старовиною не здивуєш. Перше, що впадає в око столичного мешканця, коли він потрапляє до Чернігова, це компактність міста. Ділиться воно на два райони — Новозаводський і Деснянський. Якщо ви не прихильник промислової архітектури радянського типу та не у захваті від панельної забудови, про перший можна сміливо забути. А ось Деснянський легко обійти пішки. Ходити містом надзвичайно приємно. Чернігів є дуже охайним та спокійним. Поки що криза позначилася на ньому лише вивісками “оренда” на вікнах численних магазинчиків. На відміну від багатьох інших провінційних міст, у Чернігові цілком нормально функціонує система житлово-комунального господарства. Взимку в місті тепло, а влітку не зникає гаряча вода. Проте за ці зручності городянам доводиться платити. Ціни на комунальні послуги там підвищують регулярно, востаннє — на початку цього року. Нині вони приблизно на 30 % дорожчі за “підвищені” київські.Занурюємося в історіюВласне кажучи, екскурсію містом можна розпочати одразу після в’їзду до нього. Перше, що зустрічає подорожуючого,— напрочуд чудова Катерининська церква, що височіє над дорогою, якою автомобілі потрапляють до міста. Споруджена вона на честь героїзму козаків Чернігівського полку, проявленого під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році. Наразі церква є недіючою, під нею постійно чергують пікетувальники з проросійських організацій, які не пускають до святині громаду Київського патріархату. Конфлікт триває вже не перший рік й кінця краю йому не видно.Катерининську церкву маршрутка об’їжджає зліва, а праворуч знаходиться Дитинець — центр міста княжої доби. Особливо нетерплячі можуть попросити зупинити просто тут й одразу поринути в історію. Хоча радимо не поспішати, а доїхати до кінцевої зупинки — готелю “Україна”, що на проспекті Миру. По-перше, навпроти готелю можна “помилуватися” пам’ятником Леніну. За радянських часів він був предметом гордості місцевих жителів через свою оригінальність. На відміну від багатьох таких монументів місцевий вождь має кепку на голові, а руку застромив у кишеню. А по-друге, пройшовши 200 метрів назад, можна побачити Красну площу. Саме Красну, а не “Червону”. Вона, до слова, є набагато старшою за московську. Сучасний вигляд площі сформувався вже за часів радянської влади. Описати на словах стиль так званого “сталінського бароко” неможливо — треба побачити.На одному з кінців площі, навпроти будівлі театру, знаходиться місцева мерія. Керує Черніговом Олександр Соколов, котрий вдруге очолив місто після відомої “втечі” соціаліста Дмитра Рудьковського. Система управління містом дещо нагадує столичну. Зокрема, серед помічників мера можна побачити як досвідчених управлінців, так і молодь, котра прийшла з досвідом успішної роботи у бізнес-структурах.Поблизу мерії розташована одна з новинок Чернігова — співучий фонтан. Вмикається він із 11-ї години. Але помилуватися всією красою музичного та світлового супроводу можна лише з 20-ї до 23-ї. Чернігівці постійно скаржаться, що облаштувати фонтан коштувало місту силу-силенну грошей. Проте, ніхто не каже, що воно того було не варте.Після оглядин фонтану можна нарешті вирушати й до Дитинця. Щоб потрапити туди з Красної площі, треба пройти не більше 200 метрів проспектом Миру. Взагалі-то “Дитинець” це те саме, що й “кремль”. Щоправда, чернігівський на московський зовсім не схожий. Усі оборонні споруди тут знесли ще 1799 року. Натомість на Валу залишилися гармати. Їх дванадцять, датуються вони ХVII—ХVIII століттям. Цікаво, що всі вони повернуті у бік Києва. Вочевидь, колись про міцну дружбу між двома містами говорити не доводилося.На території дитинця збереглися численні споруди як давньоруської, так і козацької доби. Перш за все, це Спасо-Преображенський собор — один з найдавніших храмів Русі. Поряд із ним Борисоглібський собор — усипальниця князів роду Давидовичів. У 1690-х на території Дитинця неподалік замкового рову було споруджено будинок полкової канцелярії. У храмах Дитинця зараз здебільшого розташовані виставки та музейні експозиції. Щоб не розгубитися і чогось не пропустити, варто замовити екскурсію, подзвонивши за телефоном 8(0462)608-603. Робити це бажано завчасно. Після оглядин Дитинця і Валу можна вирушати до Болдиних гір. Як вирушати — обирати вам.Громадський транспорт у місті представлено тролейбусами і маршрутками. Але ані тим, ані іншим користуватися не радимо. Проїзд тролейбусом ще зовсім недавно коштував 75 копійок, нині — гривню. У цьому випадку приказка про дешеву рибу та погану юшку виявилася напрочуд влучною. Рухомий склад надзвичайно зношений. Тож особливого комфорту під час поїздки ніхто не обіцяє. Так само не дуже приємно пересуватися й маршрутками. Це переважно “газелі”, про які кияни вже почали забувати. В Чернігові вони чомусь постійно заповнені. А “Богдани”, за які так ратує столична влада, схоже, до Чернігова ще не доїхали. Тож якщо ви не любите ходити пішки або боїтеся заблукати, краще все ж таки взяти таксі. Вартість проїзду містом коливається у межах 15—20 гривень. Єдине, до чого треба бути готовим, — спіймати машину біля пам’яток вкрай складно. Таксі там просто немає. Чому, так і залишилося загадкою.Загадуємо бажанняСхили Болдиних гір височать на захід від історичного центру міста. Назва цієї місцевості походить від давньоруського слова “болд”, що означає дуб. У слов’ян-язичників дуб вважався святим деревом. У дохристиянські часи на цьому місці було розташовано міське курганне кладовище. Причому кургани добре видно і тепер. Також на горі розташовано “Альтанку кохання”. Всупереч очікуванням, особливою романтичністю історія її спорудження не вирізняється. Збудована вона була тут у 1911 році на честь приїзду до міста царя Миколи ІІ.Спустившись стежкою з гори, потрапляємо до Антонієвих печер, біля входу до яких на початку XII століття було змуровано Іллінську церкву. Засновані печери 1069 року князем Святославом Ярославичем та відомим церковним діячем давньоруської доби — преподобним Антонієм Печерським. Заснування печерного монастиря було пов’язано з суперництвом між двома найбільшими культурними центрами держави — Києвом та Черніговом. Чернігівський князь хотів мати у себе монастир, який був би не гіршим за Печерський. Здійснити цю зухвалу мрію чернігівцям так і не вдалося. Але печери залишилися. Оглянути їх коштує лише 6 гривень. Зі студентів візьмуть і того менше — дві. А за 30 гривень можна замовити екскурсію. На ній вам обов’язково розкажуть легенду про підземний хід від чернігівських печер аж до київських.З іншого боку гори розташувався Троїцький монастир, побудований протягом 1677—1780 років. Троїцькому монастирю було відведено особливу роль: на його території князь Потьомкін хотів побудувати Чернігівський університет. Проте, після смерті фаворита справа так і не зрушила з місця. Наприкінці ХVІІІ сторіччя з півночі собору побудували величну надбрамну дзвіницю висотою 58 метрів. З неї відкривається краєвид на все місто. Піднятися на дзвіницю теоретично можна безплатно, але бабуся на вході наполегливо проситиме за це 2 гривні. Якщо будете дуже чемними, то вам дозволять смикнути за мотузку дзвону. Кажуть, якщо загадати бажання і тричі задзвонити, то воно неодмінно збудеться. Але не радимо чіпати дзвони без дозволу. За це передбачено штраф у сто гривень.Ще одна пам’ятка архітектури, яку неодмінно варто відвідати, — архітектурний ансамбль Єлецького Успенського монастиря, розташований якраз посередині між Дитинцем і Троїцько-Іллінським монастирем. Легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині XI століття князем Святославом Ярославичем у зв’язку з появою на одній з ялин у цій місцевості ікони Божої Матері. Наразі там діючий жіночий монастир.Поновлюємо силиПроблем із тим, аби поїсти, у місті немає. Любителі американського фаст-фуду без проблем знайдуть МакДональдс (вулиця Кирпоноса, 34). Також в місті чимало піцерій як київських мереж, так і місцевих.Ціни тут є трохи нижчими за столичні, за цілком не гіршої якості. Є де скуштувати і суші. Найкращий, як запевняють місцеві мешканці, а, якщо чесно, то й єдиний у місті суші-бар “Суші-студія” знаходиться біля все тієї самої “України”. Ціни на суші — від 50 гривень. Тим, хто віддає перевагу традиційній кухні, “Хрещатик” радить український етнічний ресторан “Колиба”. До нього можна дійти пішки з Дитинця десь за 10 хвилин, якщо рухатися у бік Червоного мосту. Напрямок вкаже будь-який перехожий, адже міст є неабияким предметом гордості місцевих жителів. Чесно кажучи, окрім червоного кольору нічим особливим він не вирізняється. Хіба що вночі його підсвічують червоними ліхтарями.Якщо одразу за мостом узяти праворуч, то за 100 метрів побачите ресторан. Апетит відвідувачам там наганяють фазани та живі нутрії у клітках. Попри антураж, ціни є цілком помірними. Смачно і ситно поїсти там можна навіть за 70 гривень. Причому в цю суму впишеться й розумна порція алкоголю.Пройшовши ще метрів 100 від ресторану, натрапляємо на місцевий пляж. Щоправда, від “пляжу” там є лише кабінка для перевдягання. Але ті, кого не лякає відпочинок по-радянські, будуть задоволеними. Вода у Десні чистіша, аніж у Дніпрі.Тим, хто віддає перевагу екзотиці над традиціями, радимо завітати до кафе “Куба”, що на розі вулиці Горького та проспекту Перемоги. Це, мабуть, найсильніший заклад міста, оформлений у стилі “острова Свободи”.Збираємося додомуЩоб скласти уявлення про місто та його пам’ятки, одного дня цілком достатньо. Виїхати з Чернігова можна або від “України”, або від МакДональдса. Біля “України” маршрутки заповнюються швидше. Також треба врахувати, що від Макдональдса вони їдуть не до “Лісової”, а до “Чернігівської”. Остання маршрутка вирушає на Київ приблизно о 22-й годині.Якщо ж ви не встигнете — не біда. У Чернігові є де переночувати. Той самий готель “Україна” (проспект Миру, 33; тел. (0462) 698-344) пропонує одномісний номер за 295—310 гривень. Напівлюкс коштуватиме 490 гривень. За два кілометри від центру розташований комплекс “Градецький” (проспект Миру, 68; тел: (04622) 45-025, 44-526). Якщо взяти номер на одному з вищих поверхів, то чудовий краєвид гарантовано. Одномісний номер тут коштує від 120 гривень. Двомісний — 220. Трохи далі від центру знаходиться готель “Придеснянський” (вулиця Шевченка, 99а; тел: (04622) 95-48-02). Він розташований на самому березі річки, у затишному куточку посередині парку. До слова, саме в цьому готелі свого часу зупинявся Леонід Кучма. Одномісний номер — від 180 гривень. Двомісний — 330 гривень.Якщо ви вже затрималися у місті, то можна вирушити знайомитися з історичними місцями Чернігівщини. Є що подивитися у Батурині, Острі, Любечі, Седневі. Але це вже тема для іншої статті.
|
