 У Біблії згадуються імена дванадцяти учнів Ісуса Христа. Андрія називають у списках апостолів в Євангеліях від Матфея, Марка і Луки, а також у Діяннях апостолів.
Андрій був одним з найшановніших учнів Ісуса Христа. Він був рідним братом апостола Петра. Удвох брати займалися рибальством у Ґалілейському озері. Одного разу Ісус Христос ішов і побачив братів, які ловили рибу. Тоді він покликав їх: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Першим він звернувся до Андрія, тому й прозвали його Первозванним. Після розп’яття Ісуса Христа, апостоли розійшлися по різних краях. Андрієві випала Скіфія – північне і західне узбережжя Чорного моря. Він переплив Чорне море, побував у Корсуні, дістався Дніпра, приєднався до торгового каравану й піднявся по річці. У цих краях йому сподобалось одне місце, де він поставив хрест і пророкував велике місто з безліччю храмів. З часом на цьому місці був заснований Київ.
Потім він побував у Європі, Римі та на Балканах. Після хресної смерті Господа Андрій став свідком Воскресіння та Вознесіння Христового. У день П’ятидесятниці (тобто через п’ятдесят днів після Воскресіння Ісуса) в Єрусалимі відбулося чудо сходження Святого Духа у вигляді вогняних язиків на апостолів. Так натхнені Духом Божим апостоли отримали дар зцілювати, пророкувати та говорити різними мовами про великі справи Господа. Житіє апостола повідомляє про деякі випадки воскрешення ним небіжчиків: так у місті Амасії апостол Андрій воскресив хлопчика, який помер від лихоманки; в Нікомедії під час похоронного походу апостол воскресив хлопчика, тіло якого розірвали собаки; в Сінопі апостол Андрій на прохання жінки воскресив її чоловіка, знайденого в ямі вбитим.
У 62 роки Андрія схопили за наказом правителя і розіп’яли на хресті, який був збитий косо і нашвидкуруч. Відтоді косий хрест почали називати Андріївським.
На місці розп’яття святого апостола в місті Патрах зведено величний собор Андрія Первозванного, найбільший у Греції. Апостол першим проповідував учення Спасителя в майбутньому центрі східного християнства, де святий заснував церкву. На Русі особливий культ апостола Андрія Первозванного розпочав поширюватися з 1080-х років. Перша церква на честь апостола була збудована в Києві 1086 року зусиллям великого князя Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого. Апостол Андрій – покровитель України, Росії, Шотландії, Румунії, Греції, Сицилії, а також моряків і рибалок.
В Україні з цього дня починаються вечорниці – ворожіння. Основою для ворожіння про майбутнього чоловіка, про нареченого, мабуть, стало саме ім’я Андрія, що в перекладі з грецької означає «чоловік». Ніч проти Андрія називають «Андрієва ніч». За народним повір’ям у цю ніч молодим дівчатам та хлопцям може явитися образ нареченого чи нареченої. Для цього, лягаючи спати, кладуть скибку випеченого своїми руками хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряжений, прийди мого хліба покуштувати». Хто насниться, той і суджений.
Український етнограф Олекса Воропай у своїй книжці «Звичаї нашого народу» наводить такий цікавий звичай. Увечері проти Андрія хлопці та дівчата сходилися кусати «калиту». Калита – це великий корж із білого борошна. Тісто солодке, запечене з медом, щоб важко було гризти. Підвішували калиту до стелі посеред хати. Обирають сторожа – «пана Калитинського» веселого й дотепного хлопця. Він в одну руку бере мотузку, до якої прив’язано корж, в другу руку – квач, змащений масною сажею, стає біля калити й запрошує скуштувати. Не дай, Боже, гостеві розсміятися, тоді його обов’язково намажуть сажею. Якщо трапиться добрий «пан Калитинський», то за весь вечір ніхто калиту не вкусить. Закінчується вечір тим, що калиту знімають і ділять між всіма учасниками гри. Хлопці дають гроші дівчатам на стрічки за те, що ті місили та випікали калиту. Ось так відзначали день Андрія в Україні.
|
