 Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття кількість козаків зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. Спочатку їх основну масу становили селяни -втікачі. Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать. До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров'я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся на річці Дон. Слово «козак» має тюркський корінь і означає незалежну людину, у якої відсутнє чітко визначене місце у суспільстві. Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня та Заходу.
Відроджуючи давні козацькі традиції, в Україні утворилося сучасне українське козацтво як система самодіяльних об'єднань громадян України. Це стало можливим в умовах демократизації суспільного життя в Україні. Початок цього руху було покладено у Запоріжжі. Там 14 жовтня 1990 р., в день Покрови Пречистої Богородиці, було утворено самодіяльне громадське об'єднання - козацьке товариство «Запорозька Січ». Створення козацьких об'єднань почалося в усіх регіонах України. Новостворені об'єднання брали активну участь у всенародному святкуванні 500-річчя Українського козацтва, організованому національно-демократичними силами України, в інших масових громадсько-політичних акціях 1990-1991 років, палко вітали проголошення незалежності України.
14 жовтня 1991 року у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді відбулося об'єднання козацьких організацій. Першим гетьманом Українського козацтва став В'ячеслав Чорновіл. 17 березня 1992 року Міністерство юстиції зареєструвало Статут Українського козацтва.
Свідченням зростаючого авторитету Українського козацтва стало встановлення згідно з Указом Президента України від 7 серпня 1999 року Дня Українського козацтва, який відтоді відзначають щороку 14 жовтня в день свята Покрови Пресвятої Богородиці. День свята Покрови було обрано не випадково. Богородиця є покровителькою та берегинею козацького війська й усіх українських збройних формувань.
Оберігала вона й козаків Чернігово-Сіверщини. У ході визвольної війни українського народу 1648 - 1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького, на визвольній території були утворені Ніжинський, Прилуцький, Чернігівський полки, які брали участь у багатьох битвах. Вони виявили хоробрість під час загострення боротьби Москви і Польщі за Чернігівське князівство. За словами історика Олександра Рігельмана, «ляхи не выпустили его из рук своих». Проте у липні 1648 р. козаки захопили Чернігів. А поляків і усіляких литовських людей, котрі сиділи в облозі міста, повбивали. Більш - менш мирний період у житті чернігівських козаків розпочався у 1663 р.
З початком Північної війни 1700 - 1721 pp. Ніжинський і Чернігівський полки брали участь у воєнних діях російської армії. У Прибалтиці, наприклад, - козаки Ніжинського полку. Коли ж 1708 року основні сили шведів вдерлися на Сіверщину, місцеве населення разом із козаками витримало оборону Стародуба, Мглина, Новгорода-Сіверського.
У 1812 р. представники козацької старшини об'єднали козаків у шість Чернігівських полків і повели у похід проти військ Наполеона. Разом з ополченцями козацькі полки захищали велику лінію, що йшла по кордону Київської і Чернігівської губерній. Коли Наполеон був розбитий на території Росії, козацькі підрозділи воювали у складі російської армії у 1813 — 1814 pp. на полях Німеччини і Франції. Перший Чернігівський козацький полк перейшов у розпорядження головної квартири.
Після повалення царату у 1917 p., коли утворилася Українська Народна Республіка, військове міністерство розробило проект реєстру армії країни, до якого мали увійти Чернігівський, Стародубський, Глухівський, Прилуцький, Ніжинський, Остерський, Сосницький козацький полки, 1-й Батуринський сердюцький імені полковника Чечеля полк. У вересні 1918 р. в Чернігівській губернії почалося формування козацьких підрозділів. Полковника Нагорського призначено кошовим отаманом. А в губернському місті розквартировано 1-у Чернігівську кінну дивізію генерал - хорунжого В.Біскупського. Однак вони не стали переможцями. Прийшла епоха радянської влади, коли з українським козацтвом було покінчено. А Червоне козацтво під проводом більшовика Віталя Примакова, утворене на Чернігівщині на інших ідеологічних засадах, - було частиною регулярної Червоної Армії.
Кров чернігівських козаків проливалася на землю упродовж віків, але їх буремне життя не пройшло без сліду.
Нам у спадок залишились засновані ними села, зведені храми, висаджені фруктові дерева, збудовані школи, шляхи, рибні ставки, ліси, а головне - козаки сприяли визнанню європейською спільнотою поваги до української мови, побугу, звичаїв, до українського жіноцтва, до прагнення впровадити у життя демократичні принципи.
На терені Чернігівщини збереглися знаки козацької слави. Так, у Чернігові - Катерининська церква, зведена братами Яковом і Семеном Лизогубами на честь героїзму козаків під час штурму турецької фортеці Азов у 1696 р., Казанська церква, споруджена на знак перемоги у Вітчизняній війні 1812 р. та Будинок полкової канцелярії. Ніжинський Благовіщенський собор майже триста років є пам'ятником подвигу козаків під час Полтавської битви. У Прилуках - пам'ятка архітектури Полкова скарбниця, де зберігались скарб, зброя і порох козацького Прилуцького полку. Сьогодні відроджується Гетьманська столиця в Батурині.
|
