На дитинці за всі роки робіт досліджено 6 давньоруських жител. Всі пиши датуються XII - серединою XIII ст.; в одному випадку спостерігається ганією спорудою іншої (споруда № 21 перекриває споруду № 23), вірогідно, - реконструкція в межах однієї садиби.
Простежуються і певні закономірності в їх розташуванні: споруди № 3, № 4 та № 5 розташовані майже на краю тераси (не виключено, що вони тильними сторонами взагалі прилягали до гостроколу, що йшов вздовж краю тераси з боку річки, а дахи їх, в разі потреби, могли служити площадкою для захисників), входами до центру городища; споруди № 20, № 21 та № 23 - ближче до середини майданчика, входами до центру. Відтак, це можна вважати свідченням як досить високого рівня щільності забудови городища в XII - середині XIII ст., так і існуванням відносно чіткої планувальної структури. За аналогіями з повніше досліджених городищ можна припускати, що в центрі майданчика знаходилися хороми господаря замку та невеличка дерев'яна церква, проте археологічно сліди їх в даному разі поки не виявлені.
Значна руйнація культурних нашарувань догетьманського періоду та щільна сучасна садибна забудова не дозволяють поки зробити певні висновки про топографічну структуру цього міста доби Київської Русі в цілому. Проте, картографування знахідок давньоруської кераміки, поширеної на площі понад 10 га, дозволяє стверджувати, що тут існував досить значний населений пункт.
Детальніше у праці: Коваленко
В., Мезенцев В., Моця О.,
Ситий Ю. Науковий звіт про археологічні дослідження в охоронних зонах
історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в смт Батурин
Бахмацького району Чернігівської
області в 2003 р. - Чернігів, 2004. - Т. І // Науковий архів Інституту археології HAH України.
- С 31.
| 
