Під час археологічних досліджень гетьманського палацу в Батурині на Цитаделі було виявлено рештки двох кахляних печей. Вони припинили своє існування разом зі спорудою на початку листопада 1708 р. Одна з печей знаходилась в північній частині споруди - ймовірно, в гетьманській опочивальні, і мала фундамент розміром 2,5х2 м. Він був укріплений дерев'яними балками та взаємно перпендикулярними ярусами цегляної кладки. Друга піч стояла в найбільшій палаті, яка була прибудована за часів І.Мазепи і, вірогідно, слугувала залою для зборів козацької старшини. Фундамент цієї печі має прямокутну форму розмірами 2,2х2,8 м. Потреба таких міцних опор пояснюється великою вагою та значною висотою самих печей (будинки другої половини ХУІІ ст. мали відстань від долівки до стелі не менше 3,5 м ). Наймасовішою категорією знахідок навколо фундаментів печей є фрагменти кахлів.
Нажаль, на Чернігівщині не збереглося жодної цілої кахляної печі і тому не відомо, який загальний вигляд вони мали. Але враховуючи, що гетьман І. Мазепа був прихильником західноєвропейської культури і свої будівлі оздоблював у європейському стилі, цілком слушним буде припустити, що у загальних рисах вони наслідували печі польського типу кінця XVII ст. Такі печі набули поширення в Україні та Білорусі з XVI ст., їхня подальша еволюція в XVII ст. відбувалася у руслі західноєвропейських традицій. Уяву про них можуть дати деякі пам'ятки, що до нашого часу збереглися на території му-зеїв-заповідників "Коломенське" та "Ново-дівичий монастир" у Москві, а також печі кінця XVII - початку XVIII ст., реконструйовані за матеріалами археологічних досліджень.
Кахляні печі були великими, прямокутними у плані, дво- або триярусними спорудами. їх характерна риса - сполучення високого стрункого верху з більш масивним широким нижнім ярусом. Яруси розділялися між собою профільними горизонтальними тягами, утвореними карнизними та поясними кахлями. Цокольна та завершуюча частини складалися з більш складних за формою виробів: фігурних ніжок та коронкових кахлів. Серед знайдених на Цитаделі поліхромних та теракотових кахлів присутні усі типи виробів, характерні для пічного набору кінця XVII -початку XVIII ст.: рядові, карнизні, поясні та коронкові. Рядові кахлі мають квадратну або прямокутну форму, серед карнизних вирізняються прості опуклі та увігнуті, складно профільовані, а також такі, що складаються з пласкої та валикоподібної частин. Коронкові кахлі також різні за формою та розміром, найбільш типовими серед них є кілеподібні та у формі зубчиків. Знайдені на Цитаделі кахлі мають рельєфні рослинні, геометричні, геральдично-сюжетні та зооморфні орнаментальні мотиви. Усі зазначені типи та форми кахлів знаходять численні аналогії серед виробів, виявлених на території Білорусі та Росії. Отже, навряд чи є підстави сумніватися, що печі у батуринських палацах за формою та архітектонікою мало чим відрізнялися від білоруських чи московських, тим більше, що поява останніх була пов'язана з працею українських майстрів у зв'язку з масовим їх переселенням до Москви у другій половині XVII ст. Ці вишукані, багато декоровані споруди, привносили додаткові кольорові акценти і чудово сполучалися із загальним стильовим рішенням інтер'єру, підсилюючи багатство і пишність барокових форм гетьманського палацу на Цитаделі.
Наразі печі в Гетьманському будинку відновлено за проектом "УкрНДІпроектреставрації". Київська фірма "New Sun Rise" реалізувала цей проект, застосувавши технологію обігріву "Тепла підлога".
Джерело: Наталія Олефіренко
