20 березня минуло 370 років з дня народження державного, політичного, культурного діяча і дипломата - гетьмана Івана Степановича Мазепи. Неможливо на даний час порахувати ту велику кількість праць науковців та літераторів, які йому присвячені. Важко зрозуміти, що з цього є історичною дійсністю, а що вит­вором бурхливої уяви чи політичним за­мовленням. Між науковцями до сих пір точаться суперечки, але всі їх матеріали 'рунтуються на джерелах мазепинської доби. Думки різні, а частіше абсолютно протилежні, важко знайти золоту середи­ну в судженнях. Як же оцінювали І. Ма­зепу люди, які його оточували, знали чи мали можливість спілкуватись?

Одним із перших описів, які доходять до нашого часу - спогади Яна Пасека про зв'язки молодого І.Мазепи з дружиною багатія Станіслава Фальбовського, кот­рий, дізнавшись про зраду, прив'язав ко­ханця своєї благовірної до коня, після чого юнак лишився ледве живим. Але Ян Па­сек - це особистий неблагодійник І.Мазе-пи, і радянські історики, які, м'яко кажучи, негативно оцінюють діяльність гетьмана, активно використовували дані свідчення в своїх працях. Ці спогади не є достовір­ним фактом, а залишаються лише спро­бою заплямувати біографію молодого і перспективного суперника.

Більш значущими є слова І.Сірка (1674р.) під час полону майбутнього геть­мана, коли його схопили запорожці з лис­тами від П.Дорошенка до турецького сул­тана і 15 невільниками-козаками: "Пано-ве-браття, просимо Вас, не убивайте цьо­го чоловіка може він Вам і нашій Вітчизні надалі згодиться". Це було пророче вис­ловлювання, і ми маємо бути вдячні ко­шовому отаману, характернику і провид­цю, який за кілька хвилин розмови віч-на-віч зумів побачити унікальність цієї люди­ни і зберегти життя будівничому українсь­кої державності.

Український православний священник Рогачевський, якого заслали 1712 року на Соловки, пише: "Наш Мазепа святий і буде на небі, а ваш цар на небі не буде". Отже, не всі сліпо корились імперії, а за­лишились і ті, які розуміли, що переоціни­ти внесок І.Мазепи в розвиток культури та релігії неможливо.

Не залишилась поза увагою постать І.Мазепи і для чужоземців. Зокрема, французький дипломат Жан де Балюз після відвідин гетьмана в Батурині 1704 року пише: "Він дуже поважний у козацькій країні, де нарід загалом свободолюбивий і гордий, мало шанує тих, хто ним володіє. Привернув Мазепа до себе козаків твер­дою владою, великою воєнною відвагою". Історик Еразм Отвіновський у своїй хроніці про Августа II І.Мазепу представ­ляв як людину "з непересічними здібнос­тями, який в усього народу був у шаноб­ливій любові та побожній повазі". Невідомий венеціанський поет, що провів два дні в гетьманській столиці - Батурині -1705 року, хвалить " велику інтелігенцію геть­мана та рухливість його розуму, який схоп­лює все краще за молодого". А також Жан Руссо, французький публіцист у Голландії й член Берлінської академії наук, один із перших біографів гетьмана, хоча і корис­тувався московськими матеріалами і пра­цював на російську пропаганду, підкрес­лював " тонкий та ніжний розум І. Мазе­пи."

Слід звернути увагу, що люди, чиїми голосами на початку ХVIII ст. говорила Європа, в своїх працях переслідували різну мету і не завжди на користь гетьма­на, зокрема, вищезгаданий француз Ж. Руссо був пов'язаний з російською пропа­гандою, однак зробив висновок, що І. Ма­зепа хотів визволити свою націю від якого б то не було ярма і стати її першим неза­лежним володарем. Італієць Катіфоро писав свою книгу на замовлення та зау­важував: " Мазепа переконував свій на­род, яка люба є свобода тих народів, що живуть згідно з своїми правами, а не під владою чужих господарів, і що короля Карла навмисно післав Господь Бог для визволення українського народу".