Козацькі пістолі у колекції заповідника "Гетьманська столиця"
Про козацьку сміливість, відважність і героїзм у бою відомо дуже багато, але успіх битви більше залежав від вдалої організації, досвіду козаків та надійної зброї. Воєнні перемоги залежали від вміння використовувати найсучасніше озброєння, що значно підвищувало шанси на перемогу в бою із часто переважаючими по чисельності силами противника. Загони козаків, що перебували в Батурині і захищали місто, звичайно, мали найкращу зброю. Особлива відповідальність покладалась на охоронців Батурина, коли місто стало столицею Лівобережної України. Тому крім холодної зброї, козаки використовували найсучаснішу вогнепальну зброю. Саме використання вогнепальної зброї, яка з'являється на озброєнні козаків у XVI ст., значно підвищує боєздатність та ударну силу козацьких формувань. Основою їх була піхота, що швидко освоїла і взяла на озброєння самопали, аркебузи, мушкети, рушниці та пістолі. Останні активно використовували й козацькі кіннотники. Переважна більшість пістолів потрапляла до козаків як трофеї зі Сходу та Європи. Але були і місцеві майстри, які збирали і оздоблювали шаблі, рушниці, пістолі. Пістоль походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що мав короткий ствол і ложе, котре завершувалося у вигляді нахиленого до низу руків'я. Для зручності використання руків'я закінчувалося потовщенням - яблуком. В другій половині XVII ст. пістолі були важливим елементом озброєння козака. їх носили, як правило, по два за поясом і ще два - у кобурах при сідлі. Така кількість пістолів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. У ранній період у вогнепальній зброї використовувались ноти, що були відомі ще й у XVII ст. але такий іскровий ме¬ханізм був незручним у використанні че¬рез витрати часу на запалювання порохо¬вої суміші в стволі пістоля, що значно знижувало швидкість стрільби. Пізніше почали використовувати простіші іскрові механізми - кремінні замки, дія котрих була заснована на ударі кременя об сталеву пластинку - огниво. Відносна простота і швидке виготовлення кремінних замків зумовили швидке та широке їх розповсюдження. Зростання вимог до скорострільності та надійності зброї призвели до винайдення на початку XVII ст. найдовершенішої іскрової запалювальної системи - французького кремінного батарейного замка, винахідником якого вважається Марен ле Буржуа. Новий замок був простішим у використанні та вимагав набагато менше часу для підготовки до пострілу, ніж кремінний замок. Цей винахід призвів до широкого використання пістолів і зробив їх універсальним видом ручної вогнепальної зброї свого часу. Дуло пістоля могло мати як круглу так і багатогранну поверхню. Кріпилося воно до дерев'яного, іноді залізного ложа, за допомогою металевих обіймиць. На дулі міг бути приціл, але не обов'язково. Товщина дула була різною і коливалась в межах 200-400 мм. Вага пістоля коливалась в межах 1 кілограма (вага дула 300-600 грамів). Дуло виробляли з високоякісної сталі. Дальність прицільної стрільби з пістоля була невеликою, не більше десяти метрів, тому його використовували у ближньому бою. Для підготовки до пострілу пістоля з ударно-кремінним замком потрібно було виконати 12 операцій, тому кожен козак мав декілька пістолів, а в другій половині XVII ст. з'являються паперові патрони - ладунки (паперові мішечки з кулею і порохом), кінець патрона треба було відкусити і насипати порох на поличку замка, після чого, закривши замок, висипати заряд з кулею в отвір ствола і прибити заряд сильним ударом шомпола. Це значно скоротило час, що витрачався для підготовки до пострілу, таким чином, вправний козак витрачав близько 30 секунд для наступного пострілу. Такий вид ручної вогнепальної зброї українські козаки використовували аж до кінця XVIII ст. Окрім бойового призначення пістолі носили характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашалися. Козацька зброя поділялася на бойову і парадну, яку пишно оздоблювали. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравіювання, черніння, насікання та інкрустацію золотом , сріблом та коштовним камінням. В експозиції Музею археології Батурина представлені три пістолі часів Гетьманщини: один пістоль бойовий, що не має оздоблення, і два парадних. Ця зброя дає можливість вивчити принцип дії ударно-кремінного замка, визначити калібр, точні розміри та матеріали, з яких вона зроблена. Отже, найдавніший пістоль XVII ст. - з дерев'яним руків'ям простої роботи без оздоблення, з прицілом, має довжину ствола 35,5 мм і калібр 13 мм. Батуринському музею пістоль подарував місцевий житель Бокань М. I. у 1981 році. Два інші пістолі датуються початком XVIII ст., один з них презентував верховний отаман українського козацтва Вардинець I. М. у 2009 році. Пістоль має дерев'яне руків'я, оздоблене металевим дротом з жовтого металу у вигляді хвилястих ліній та за-витків. Руків'я напівкруглої форми оздоблене також металевими рельєфними візерунками; довжина ствола 28,3 мм., калібр - 21 мм. Другий пістоль, подарований генеральним прокурором України Медведьком О.І. у 2009 році - з дерев'яним заокругленим руків'ям, що має на кінці кругле потовщення у вигляді кулі. Руків'я оздоблене заклепками з жовтого металу. Пістоль має довжину ствола 32,25 мм., калібр 16,5 мм. Поняття "зброя" невід'ємне від слова "козак", тому що головним своїм завданням козаки вважали захист Батьківщини від ворогів, зброя в житті козаків відігравала важливу роль. Вони обходилися з нею дбайливо, всіляко оздоблювали і пишалися нею: "Той не козак, у кого зброя погана" - говорить народна мудрість.
