Кількість населення 423 особи, дворів 214. Відстань від м. Бахмач 25 км. Центр сільської ради.
У народі існують дві легенди щодо назви села. Одна з них розповідає про те, що за часів гетьманування І. Мазепи на території села та в лісі, оточеному з усіх боків непрохідними болотами, знаходилося місце страти козаків, які не підкорялися гетьману. Таких козаків саджали на палі, вішали та відрубували пальці. Одному з козаків залишили лише один палець на руці, а решту відрубали. За це козака було прозвано Пальчик, він довгий час проживав на цьому місці. Від його імені і пішла назва села. Друга легенда розповідає, що між лісами довгий час стояла одна хатина, як палець. Звідси пішла і назва села Пальчики.
Із друкованих джерел відомо: "Что касается до Пальчиков, то и по преданию и по письменному акту основатель поселення - казак Пальчик. Актом апреля 20 датированный 1692 годом Назар Сестренич небожчика Никиты Пальчика продал хату с плецом и полем небожчика Никиты Пальчика, ему присуженую председателем суда - а особенно лес и сеножать пальчиковскую за 40 золотых - пану Тимофею Радичу, владельцу Гирявскому." (Чернігівські губернські відомості).
Село знаходиться в низовинній болотистій місцевості, де колись протікала судноплавна річка Доч з притокою Розсіч. На території угідь знаходяться хвойний та листяний ліси.
За народними переказами, на угіддях села знаходилася дача мазепинського полковника Чечеля (назва урочища Чечелівщина збереглася і до цього часу), який тримав оборону Батурина при розгромі його князем Меншиковим. У цей час були розгромлені і Пальчики, і дача Чечеля. Після цього тут зібралася банда розбійників Якубовського, які грабували людей на шляху Київ - Москва, що йшли в Київську Лавру.
В селі в першій половині XIX століття жив і працював видатний пасічик, основоположник вітчизняної науки про бджільництво Петро Іванович Прокопович.
На могилі Прокоповича поблизу села Пальчики в 1954 році встановлений надгробок з барельєфом бджоляра і написом: "Прокопович Петро Іванович (1775-1850)".
Поблизу села є три могильні кургани, які, за переказами людей, відносяться до 1709 року. При їх розкопці у 80-х роках XX століття знайдено зброю, побутові речі та більше ста людських черепів.
У 1929 році в селі була створена артіль під назвою "Шлях нового життя". На початку 1930 року було створено ще дві артілі: "імені Ворошилова", "II п'ятирічка" та один ТСОЗ "Шлях до комунізму". В кінці 1930 року всі артілі об'єдналися і утворився колгосп імені Леніна. В 1932 році до колгоспу імені Леніна приєднався ТСОЗ "Шлях до комунізму". Жертвами Голодомору стали 26 осіб.
Коли в 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна, все доросле населення було мобілізоване на спорудження протитанкових укріплень. Село Пальчики окуповане німецько-фашистськими загарбниками з 7 вересня 1941 року по 7 вересня 1943 року.
За часи окупації фашистами розстріляно і спалено 18 жителів. За період з 1946 по 1962 роки в селі було побудовано радіовузол, школу та 12 тваринницьких приміщень. У 1951 році введено в експлуатацію першу в колишньому Батуринському районі електростанцію потужністю 50 кіловат. В селі було побудовано восьмирічну школу, споруджено фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Силами колгоспників збудовано клуб на 500 місць. На честь радянських воїнів, які загинули в боях з німецько-фашистськими загарбниками, збудовано пам'ятник.
Уродженцем села є народний депутат України відомий вчений О.Г. Пухкал. Нині в селі діють TOB "Агродім", фермерські господарства, ЗОШ І—II ст., ФАП, бібліотека, клуб, Троїцький храм УПЦ.
