Вибір режиму оподаткування діяльності у сфері сільського зеленого туризму визначається переважно наявністю або відсутністю реєстрації власники садиб як фізичних осіб-підприємців.
Податок з доходів фізичних осіб:
Члени особистого селянського господарства належать до категорії самозайнятих осіб (стаття 8 ЗУ "Про особисте селянське господарство"), які не є підприємцями.
Отже, на доходи таких фізичних осіб поширюється режим оподаткування за ставкою 15% суми винагороди без урахування валових витрат, які можуть виключати з оподаткованого доходу зареєстровані підприємці згідно зі статтями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Особливості оподаткування доходів від оренди жилих приміщень регулюються, зокрема, указаними у додатку положеннями статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Вартість вирощеної у садибі сільськогосподарської продукції, в тому числі продуктів її первинної переробки, реалізованої туристам, звільняється від оподаткування, за умови одержання довідки встановленого КМУ зразка. Власник садиби має подати туристам (на їх вимогу) довідку про своє право отримувати такі доходи без утримання податку.
Витяги з цього закону, що стосуються оподаткування сільського зеленого туризму, містяться в додатку.
Якщо власник садиби зареєструвався як приватний підприємець, то він має право без придбання патенту здійснювати торгівельну діяльність із продажу харчів вітчизняного виробництва, указаних у статті 6 закону „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98 від 23.03.1996 р. (хліб і хлібні вироби, борошно, сіль, цукор, олія, молоко і вершки, крім згущених і добавок, безалкогольні напої, морозиво, дитяче харчування, яловичина і свинина, домашня птиця, риба, яйця, ягоди і садовина, мед та інші продукти бджільництва, картопля та плодоовочева продукція).
Крім того, власник садиби, який не зареєструвався як підприємець, веде книгу обліку доходів, не зобов'язаний фіксувати свої витрати, пов'язані з розміщенням туристів у садибі. Річ у тім, що при поданні річної податкової декларації, власник садиби має право повернути собі 25% одержаного від оренди житла доходу без додання документів, які підтверджують витрати, як це вимагається від підприємців. Таке право власника садиби передбачено в чинному додатку 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян № 12 від 21.04.1993 р. Якщо приватні підприємці мають сплачувати податок з доходів авансом щоквартально, то власник садиби може сплачувати податок з доходів від надання послуг з харчування туристів на підставі річної декларації (якщо ці доходи не звільнені від оподаткування згідно з наступним абзацом), або протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу в частині доходів від розміщення туристів. Єдиний податок з фізичних осіб
Фізичні особи-підприємці мають право обрати спрощену систему оподаткування, якщо сума річного доходу від продажу ними товарів і послуг не перевищує 500 тисяч гривень, а кількість найманих працівників - в тому числі членів родини - не перевищує 10 осіб.
Перехід фізичних осіб-підприємців на спрощену систему оподаткування не дозволяється, зокрема, у випадку торгівлі підакцизними товарами, особливо лікеро-горілчаними виробами (Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746 від 28.06.1999р.).
Для переходу необхідно подати заяву встановленого зразку до місцевої податкової інспекції не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу.
У разі відсутності діяльності підприємці мають право повернутися на сплату податку з доходів фізичних осіб на загальних підставах, але зміна системи оподаткування відбувається не частіше одного разу протягом календарного року.
Сплата єдиного податку звільняє фізичних осіб-підприємців від сплати численних інших податків, у тому числі плати (податку) заземлю, але не від сплати зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування з оплати праці найманих працівників, в тому числі працездатних членів родини. Також за кожного найманого працівника необхідно доплачувати 50% ставки єдиного податку.
Місцеві ради можуть встановлювати ставки єдиного податку в розмірі від 20 до 200 гривень на місяць, при чому 43% суми єдиного податку перераховується до місцевого бюджету, 42% до Пенсійного фонду, а 15% до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний податок сплачується авансом, принаймні за один місяць, не пізніше 20 дня попереднього календарного місяця. Санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку в указі Президента № 746 не передбачено, але деякі органи податкової служби накладають штраф у розмірі 10% простроченої суми податку. Крім того, в разі несплати єдиного податку право застосування спрощеної системи оподаткування припиняється з наступного звітного кварталу.
Місцеві податки і збори
Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" № 56-93 від 20.05.1993 р. встановлює декілька видів податків і зборів. Власники садиб можуть сплачувати в місцеві бюджети, якщо місцеві ради запровадили певні податки і збори.
Треба зазначити, що готельний збір в Україні було скасовано з січня 2004 року. У грудні 2008 року було прийнято в першому читанні урядовий законопроект „Про місцеві податки і збори", який, проте, сьогодні ще не набрав чинності.
Туристи, які прибувають у населені пункти, що мають статус курортів, сплачують курортний збір - якщо його встановила місцева рада - у розмірі, що не перевищує 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Курортний збір стягують готелі та подібні до них заклади, а також квартирно-посередницькі організації; власники садиб зобов'язані сплачувати цей збір, якщо місцева рада окремо визначає порядок стягнення збору з громадян, які проживають у будинках чи квартирах громадян без посередництва указаних вище організацій.
Від сплати курортного збору звільняються пенсіонери, особи, які прибули за путивками, курсшками чи плановими туристичними маршрутами, і деякі інші категорії осіб, вказані у статті 7 Декрету.
Податок на рекламу стягується у розмірі 0,1% вартості разового розміщення реклами та 0,5% вартості розміїцення реклами на тривалий час (рекламні щити, афіші, транспортні засоби тощо). Цей податок не стягується з соціальної реклами.
Податок на додану вартість
Стаття 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 167 від 03.04.1997 р. встановлює спеціальний режим оподаткування доходів від туристичної діяльності. Цей режим застосовується, зокрема, до туристичних агентів та операторів, які здійснюють посередницьку діяльність у сфері туризму тамають державну ліцензію. Основною особливістю цього режиму є те, що податок на додану вартість нараховується тільки на різницю вартості туристичної послуги та суми винагороди посередника.
Послуги з тимчасового проживання (розміщення) та харчування підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних засадах. Отже, якщо фізична особа-підприємець протягом 12-місячного періоду одержує доходи від таких послуг у розмірі понад 300 тисяч гривень, його реєстрація як платника податку на додану вартість є обов'язковою відповідно до пункту 2.3.1 ЗУ „Про податок на декану вартість".
Власники садиб, в тому числі зареєстровані як платники єдиного податку, також реєструються як платники податку на додану вартість в випадку, якщо загальна вартість наданих ними послуг перевищує 300 тисяч гривень протягом 12 календарних місяців. Можлива добровільна реєстрація як платника ПДВ, якщо є необхідність виписувати податкові накладні, наприклад, для інших туроператорів, в порядку установленому в статті 9 закону України "Про податок на додану вартість". Але така реєстрація дійсна лише до початку наступного календарного року, і не дає права на відшкодування з бюджету сум ПДВ, сплачених власником садиби.
|
