Гетьман Лівобережної України (1669-1672). Був простого походження, прозваний сучасниками «мужичий син». У документах вперше згадується у Зборівському реєстрі на посаді військового осавула. У 1668 р. полковник Чернігівського полку. Того ж року Петро Дорошенко, гетьман обох сторін Дніпра, поїхавши до Чигирина, залишив наказним гетьманом на лівому березі Многогрішного. В цей час царське військо, очолене боярином Ромодановським, вступило на Україну, і Многогрішний пішов на переговори з Москвою, проголосив себе гетьманом Лівобережжя. 1669 р. підписав Глухівські статті. Це був договір між Росією та Україною, що значно обмежував українську автономію, забороняв гетьману вступати в переговори з іншими державами.

Многогрішний був людина проста і не вмів ладити ні з старшиною, ні з Москвою. Самовладність щодо старшини викликала невдоволення, що виливалося в доноси, змови. Березневої ночі 1662 р. в Батурині старшини, змовившись з московськими стрільцями, що були при гетьманові, напали на нього, закували в кайдани і відправили до Москви з родичами та приятелями. Там його катували і допитували, що замишляв він проти Москви. 28 травня гетьмана і його брата Василя виведено на майдан, щоб скарати на смерть, але цар їх помилував і заслав з ріднею до Сибіру, в Селенгінськ. Якого року і де саме помер – невідомо.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Т.Чухліб. Многогрішний Дем’ян (Демко-Ігнатович). В кн.: Малий словник історії України. – К.: 1997 – С. 257.