 Милозвучній назві села Вишеньки Коропського району Чернігівської області вже 333 роки. У 1767-му це невелике селище серед лісів і придеснянських лук у Владиславовича за 6000 рублів придбав президент Малоросійської колегії граф П. О. Румянцев. Бажаючи розширити свої володіння, він скуповував у сусідів невеликі земельні наділи. Кажуть, що число таких дрібних власників — коропських, савинських, жерновських, райгородських, бужанських, у яких граф волею-неволею купував помістя, доходило до 70. На цих землях полководець збудував декілька палаців та інших споруд у класичному, турецькому й молдовському стилях. Такий на перший погляд дивний підбір пояснюється тим, що Румянцев довгий час керував російськими військами в численних битвах із турками. Тому східні архітектурні форми мали нагадувати про переможні битви російських військ. На жаль, із численних споруд Румянцева у Вишеньках збереглися тільки церква та палац.
Діюча церква ХVІІІ ст., розміщена край вікового парку, є окрасою села і привертає увагу людей, котрі приїздять до Вишеньок.
Закладання церкви проходило за особистої участі фельдмаршала Петра Олександровича Румянцева-Задунайського в 1782 році: на одній із частин іконостаса зазначено цей рік заснування. А вже у 1787-му церква освячена на честь Успіння Пресвятої Богородиці Преосвященним Іларіоном, єпископом Новгородським і Глухівським.
28 серпня всі православні святкуватимуть Успіння Пресвятої Богородиці, а для прихожан села Вишеньки цього дня подвійне свято — виповнюється 225 років від дня відкриття їхньої церкви.
Зведенням церкви займався російський архітектор Д. Т. Котляревський за складеним планом і фасадом відомого на той час італійського архітектора Кваренги.
Успенська церква — мурована, споруджена у стилі класицизму з елементами бароко на кошти П. О. Румянцева-Задунайського. План будівлі прямокутний, дуже компактний, усередині нема жодних опор, що створює єдиний простір. Такий же суцільний і зовнішній вигляд церкви. Колони біля західного входу, а також колони з північного та південного боків щільно прилягають до стіни, й це ще більше підкреслює стриманість загальної композиції. Над будівлею здіймається величний масивний напівсферичний купол, а з західного боку, обабіч головного входу, розташовані вежі-дзвіниці. На одній із них були встановлені дзвони, а на другій — годинник із передзвонами (його механізм зберігся донині).
Така будова церкви притаманна українській архітектурі — достатньо згадати давньоруські храми, наприклад, Чернігівський Спаський собор ХІ ст., у якому теж із боків західного фасаду здіймаються дві вежі.
Якщо загальна композиція вишенської церкви витримана у формах стриманого класицизму, то її декоративне оздоблення досить живописне. Інтер’єр храму загального типу без внутрішніх стовпів із хорами. Підлога вкрита чавунними плитами. Стіни прикрашає красива гіпсова ліпнина. Для живописного розпису іконостаса граф запросив італійського художника, який, за переказами, тут і помер.
Лише провінційне втілення знижує урочистий, святковий характер її архітектурного вбрання: бічних портиків на шість колон, овальних вікон другого ярусу, ліпних гірлянд, Ока Бога тощо. Церква Успіння Пресвятої Богородиці належить до кращих зразків двовежних садибних храмів в Україні.
Румянцев забезпечував храм різним церковним начинням. Достойні уваги дарохранильниця з вилитим зображенням Святого Духа у вигляді голуба, напрестольний хрест, чаша з нарізним написом. Не залишали без підтримки Успенську церкву й наступні володарі села — князь Сергій Олексійович Долгорукий та його дружина Марія Олександрівна, а також їхній син Олександр, народжений тут у 1841 році. Крім пожертвувань і допомоги на церкву, вони підтримували й духовенство.
З 1860-го при церкві працювала приходська школа, але через незручність приміщення та брак коштів число учнів завжди було обмеженим, незважаючи на прагнення народу до навчання.
На жаль, за 225 років стан цих споруд усе частіше нагадує не тільки про їх колишню святість, а й про древність. Під впливом часу храм почав руйнуватися: протрухло залізо покрівлі, від вологи починають відпадати унікальний барельєф купола та ліпні фрагменти споруди. Штукатурка дуже давня, злазить зі стін. Жодна пізніша епоха не посміла залишити на шедеврі свої сліди: тут удосконалювати — лише псувати.
Та чи довго ще мешканці Вишеньок і прилеглих сіл зможуть відвідувати храм? Річ у тім, що Успенська церква потребує негайного порятунку від руйнування.
Проте відродити славетну пам’ятку можна лише на рівні держави. Багато високопосадовців, депутатів відвідували Успенську церкву, молилися тут, і не лише з нагоди релігійних свят, а й зі своїми сімейними потребами — народження дитини, весілля, хвороба чи смерть когось із рідні. Тож чому сьогодні, втрачаючи пам’ятку архітектури національного значення XVІІІ ст., лише розводять руками, чуючи про необхідність її реконструкції?
Невже плачевний стан цієї давньої архітектурної пам’ятки національного значення (Охоронний договір № 857 від 08.12.2009 р.), в якій свого часу тричі був і молився Суворов, який відвідала Катерина ІІ, співзвучний із сьогоднішнім станом наших душ, обезбожених і не зацікавлених у спасінні, байдужих до надбання предків?
Церква, окрім культових відправлень, завжди слугувала головним осередком громадського спілкування та святкового дозвілля. Вона й сьогодні відіграє значну роль у збереженні матеріальних пам’яток історії та мистецтва України, духовних засад її населення.
Єдиною надією місцевих мешканців на відновлення Свято-Успенської церкви є допомога добрих людей.
Цей матеріал для «Деснянської правди» підготували працівники відділу науки, екоосвіти та рекреації Мезинського національного природного парку.
А ще до читачів газети звертається настоятель Свято-Успенської церкви протоієрей Анатолій Валентій: «У церковної громади немає можливості самостійно зробити капітальний ремонт і врятувати храм, бо обсяги робіт великі, а матеріали дуже дорогі. Тому існує загроза швидкої втрати Свято-Успенської церкви як унікальної пам’ятки архітектури національного значення кінця ХVІІІ ст. Нехай благословлять вас Господь і Пресвята Богородиця відгукнутися на допомогу храму».
З отцем Анатолієм можна зв’язатися за телефоном (096) 34-111-35 або написати на адресу: с. Вишеньки, вул. Романівка, 15, Чернігівська обл., Коропський р-н, 16231.
Фото: Воробей Валентин
|
