«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу». (з Акту Злуки 22 січня 1919). 

Це державне свято символізує єдність українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу. 

Єдиною Україна пробула недовго: важке економічне і військове становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Вже через кілька місяців після проголошення Возз’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття – Чехословаччина. 

І хоча акт злуки 1919 року виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити.
І 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. 

День Соборності відзначався у відповідності до указу президента України від 21 січня 1999 року № 42/99.
У 2011 році Указом Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 рока № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День соборності був об’єднаний з Днем свободи, який раніше відзначався 22 листопада і став носити назву «День соборності і свободи України».