 У цьому переконаний дворазовий чемпіон світу та Європи з веслування, президент Чернігівської федерації греблі на човнах «Дракон», майстер спорту міжнародного класу, директор Чернігівської дитячо-юнацької спортивної школи №1 Сергій Романчук. Саме з його ініціативи у нашому обласному центрі вже п'ять років проходить чемпіонат із драгонботу «Золотий дракон», участь у якому беруть команди всіх шкіл міста. Тож наш гість знає напевно, як зацікавити дітей і підлітків спортом, і готовий поділитися думками з читачами.
У спортивній школі вирує життя
- Справді, я вважаю, що мода на здоровий і активний спосіб життя повертається. Популярним стає відвідування фітнес-клубів, тренажерних залів, пробіжки, велоспорт. Це прекрасно! Бо всі ми бачимо, які нині слабкі діти. Через захоплення комп'ютерними іграми, велике навантаження в школі вони мало рухаються і менше уваги приділяють спорту, здоров'ю. Але за останні 4-5 років, як мені здається, саме батьки усвідомили, що треба приводити дітей у секції, розвивати фізично. Згоден: не обов'язково всім дівчатам і хлопцям ставати олімпійськими чемпіонами. Але треба займатися фізкультурою, грати в рухливі ігри - чи то м'яча на шкільному полі поганяти, чи ракеткою у дворі помахати.
На посаді директора спортивної школи я працюю 4 роки, і за цей час кількість дітей у нас суттєво збільшилася - десь на 100 учнів. Сьогодні в школі навчаються загалом понад 400 хлопчиків і дівчаток. Звісно, є певні проблеми, бракує грошей на спортивний інвентар тощо, але я вважаю, що той, у кого є бажання працювати і щось змінювати, обов'язково досягає успіху!
- Пане Сергію, розпочався новий навчальний рік, певно, батьки шукатимуть підходящі спортивні секції для своїх нащадків. Тож розкажіть, на яких видах спорту спеціалізується очолюваний Вами заклад.
- Це легка атлетика, велоспорт, шахи, веслування на байдарках і каное, веслування на «Драконах». Також у нас орендують приміщення боксери, таеквондисти. Ще одна спортивна школа діє в мікрорайоні Шерстянка, там розвивають такі напрямки, як настільний теніс, волейбол, легка атлетика. Мені надзвичайно приємно, що останнім часом наша школа буквально ожила, розквітла. Ось нині на подвір'ї зацвіли квіти, дуже гарно, навіть матусі з візочками прогулюються. І вони бачать, як бігають маленькі легкоатлети, навколо школи ганяють велосипедисти. Веслярів тренуємо на нашій базі за пішохідним мостом. А кожної суботи ми проводимо відкриті тренування, на які запрошуємо всіх бажаючих - дітей з батьками, всіх, хто хоче спробувати свої сили. Переважно влітку їздимо на змагання різного рівня - чемпіонати Європи, світу, і мені, як тренеру, дуже приємно, що юні спортсмени привозять медалі, відстоюють честь нашого міста та країни.
- Які умови навчання у спортивній школі?
- Батьки дуже дивуються, що всі заняття - безоплатні. Хочу наголосити, що за останні кілька років ми зробили набагато комфортнішими умови для юних спортсменів. Адже кожному приємно зайти в чистеньку роздягальню зі зручними сучасними меблями, нормальний туалет чи душову після тренування. Як спортсмен, я добре це знаю та розумію. У цьому питанні ми знайшли повне розуміння з начальником міського управління освіти Володимиром Купріяненком, він мені завжди допоможе, підкаже, куди слід звернутися. Так, ми подали заявку на сесію міської ради, і нам виділили кошти на ремонт даху. Потім поступово відремонтували стіни, стелю, поклеїли нові шпалери, замінили сантехніку. Робота тривала понад рік. Зате тепер батьки бачать, що школа розвивається і для дітей створено нормальні умови. Я вже згадував, що влітку ми тренуємося на воді, а взимку орендуємо спортзали, басейни, навчаємо тих, хто не вміє плавати. Також беремо штангу, гантельки...
- Тобто цей спорт забезпечує гармонійний розвиток організму!
- Так, адже розвиваються всі види м'язів, діти стають міцнішими, витривалішими, можуть підтягтися, вміють плавати, грати у футбол, волейбол тощо.
Драгонбот - кохання з першого... веслування
- Хочу спитати про особисте. А з чого почалася Ваша дружба зі спортом?
- У дитинстві я займався і боксом, і легкою атлетикою. А потім якось у дворі мене побачив тренер із веслування, запросив у секцію. Спочатку я приходив просто пограти з м'ячем, покупатися в річці - такою була тактика мого тренера, щоб мене зацікавити. Поступово я захопився веслуванням і за кілька років став чемпіоном міста, області, потім - України, мене взяли в збірну. Щоправда, досягти пікової, тобто найкращої спортивної форми, у Чернігові було досить складно, також бракувало коштів поїхати на збори за кордон, придбати човен, весло. І тоді тренер Сорокін запропонував мені переїхати на Одещину. Ми довго думали, радилися з батьками: чи потрібно мені це? А потім вирішили: треба! Я переїхав до Одеси і прожив там 7 років. То були чудові часи. Саме тоді я став і чемпіоном світу, і чемпіоном Європи.
- Цікаво, а коли Ви захопилися таким екзотичним видом спорту, як драгонбот?
- Якось наша команда перебувала на змаганнях у Німеччині, де я й побачив ці дивовижні човни у формі драконів. Там саме тривав клубний чемпіонат світу, і нам - спортсменам з України - запропонували сісти на весла. Ви вже знаєте, що це човен на 22 місця. У ньому 20 гребців, одна людина - керманич і одна б'є в барабан. Наша команда складалася з росіян, білорусів і українців - спортсменів із веслування. І несподівано для самих себе ми перемогли! Відтоді я полюбив цей вид спорту. Але в нашій країні такого човна ще не було. Потім мільйонер із Дніпропетровська купив одного «Дракона», і цілий рік ми їздили на змагання під прапором власника. Коли я закінчив свою спортивну кар'єру і повернувся в Чернігів, вирішив придбати човен «Дракон», аби він був і в нашому місті!
- Гадаю, Ваші очікування цілком справдилися! Драгонбот приваблює і молодь, і дорослих. Знаю також, що задля популяризації цього екзотичного виду спорту Ви проводите в Чернігові чемпіонат серед школярів під назвою «Золотий дракон». У чому його особливість?
- Мені приємно, що подібні змагання проходять саме у нас. До речі, Чернігів - єдине місто в Україні, де вони є. У чемпіонаті беруть участь усі школи, йде цікава боротьба. Після цього діти приходять до нас на тренування, ми виїжджаємо на всеукраїнські змагання, де посідаємо перші місця. І це найкраще, що може бути в житті тренера, спортсмена, який розвиває цей вид спорту. Але фішка змагань ще і в тому, що весла беруть і директори шкіл, і завучі. Вони також із нетерпінням чекають змагань. Цьогоріч вперше перемогла команда директорів, і я цим пишаюся.
Головне - вірити в дитину!
- Відчувається, що Ви дуже любите свою справу. Цікаво, а дружина поділяє Ваше захоплення спортом?
- Питання для мене трохи болюче, бо спортом я захопився раніше, ніж одружився. Звісно, коли познайомився з Ольгою, вона знала, що я спортсмен, але що такий - готовий все віддати для школи, команди - не очікувала... Нарікає, що мало часу проводжу з родиною. Справді, сина свого майже не бачу. Зранку встав -і на роботу, увечері повернувся - він уже спить. Тому намагаюся приділяти їм більше уваги.
- Скільки років Вашому синочку і чи привчаєте його до спорту?
- Сину вже рік і 9 місяців, але для спорту він ще, звісно, замалий. Сподіваюся, що також буде спортсменом. Але в якому виді спорту він себе проявить - покаже час.
- Наостанок хочу спитати Вашої поради: що потрібно молодим, аби досягти успіхів у спорті, стати чемпіонами?
- На власному досвіді переконався, що на початковому етапі багато чого залежить від тренера - чи зможе він зацікавити дитину, чи знайде підхід до неї. І моя порада батькам: треба вірити у свою дитину, завжди казати, що у неї все вийде, що вона найкраща і досягне успіху. У мене перед очима приклад із життя мого друга. Десь років із десяти його мама була абсолютно переконана, що хлопець стане олімпійським чемпіоном, і всім про це казала. І він справді став чемпіоном! Тому закликаю батьків, щоб вони приводили своїх дітей до спортивних секцій, підтримували їхню віру у свої сили, щоб наші юні чернігівці займалися спортом, бо це модно!
- Цілком з Вами згодна, спорт - це круто! Він не тільки дисциплінує, а й дарує здоров'я та молодість організму, додає бадьорості та наснаги.
|
