26 листопада 2010 року Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського вперше презентував широкому загалу один з експонатів своєї колекції – шату кіота чернігівської ікони Іллінської Божої Матері.
Цей унікальний витвір золотарства був виконаний в 1695 році на замовлення і коштом гетьмана Івана Мазепи. Шата призначалася для ікони, написаної 1658 року знаним іконописцем Григорієм Дубенським. В 1662 році ікона стала чудотворною, а відтак – надзвичайно шанованою як простим людом, так і представниками козацької старшини та отримала назву Богородиці Іллінської (день вшанування ікони – 16 квітня, оригінал не зберігся). Шата складається з 18 окремих срібних орнаментованих платівок, що кріпилися до дерев’яного каркасу та між собою цвяхами і заклепками. Обабіч ікони відтворені сцени – "Введення до храму”, "Стрітення”, "Різдво Богородиці”, "Іоаким і Анна”, "Покрова пресвятої Богородиці”, "Благовіщення”, у горішній частині над іконою зображено "Успіння Богородиці”, нижній фриз оздоблений гербом І. Мазепи з літерами "ІМГВЦПВЗ” (Іван Мазепа Гетьман Війська Царської Пресвітлої Величності Запорозького) в оточенні арматури, фортеці та військового табору. Багатофігурні динамічні композиції, пишний соковитий рослинний орнамент, вплив західноєвропейського мистецтва свідчать про те, що цей витвір металопластики належить руці вправного майстра-золотаря київського кола, не можна відкидати і причетність до появи цієї пам’ятки іноземного ювеліра, що працював на теренах України. На думку окремих дослідників над виготовленням шати працювало два майстри. Ця видатна пам’ятка українського золотарства була передана до Чернігівського історичного музею 1929 року, працівники якого попри тиск тоталітарної держави врятували твір від продажу закордон або переплавки. Під час фашистської окупації шата переховувалася в Оренбурзькому краєзнавчому музеї. Після повернення до Чернігова у розібраному вигляді зберігалася у фондах музею. За 300 років свого існування пам’ятка зазнала певних пошкоджень: були втрачені окремі деталі, у кількох місцях з’явилися розриви металу, на платівках чимало отворів від цвяхів, якими вони прибивалися до кіота, сліди ремонтів. На початку 2010 року шата кіота ікони Іллінської Богородиці була відреставрована фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України (керівник групи – Голуб В.М.) за спонсорської підтримки фонду "Україна – XXI століття” (голова правління – Губський Б.В.) і отримала друге життя. Її вже мали можливість оглянути відвідувачі Українського музею у Нью-Йорку та Національного музею історії України.