Податковий облік агентської винагороди: біг з перешкодами - 23 Вересня 2009

Внесемо трохи ясності - розглянемо одне з «білих плям» податкового законодавства - порядок відображення у податковому обліку туроператора сум винагородження турагентам, що реалізує туристичний продукт кінцевому споживачеві.
На практиці в більшості випадків схема взаєморозрахунків між туроператором і турагентом побудована за наступним принципом: туроператор формує туристичний продукт і встановлює «вихідну» ціну, яку він бажає отримати від реалізації турпакета. Для туроператора не має істотного значення, отримає він цю суму безпосередньо від клієнта або від турагента.
Турагент, як правило, вільно реалізує турпродукт за тією ціною, яку вважатиме доречною. Позитивна різниця між вартістю туристичного продукту для кінцевого споживача і ціною, заявленої туроператором, складає винагороду туристичного агента. При цьому турагент утримує власну винагороду з коштів, отриманих від клієнта, перераховуючи туроператору виручку за проданий тур за вирахуванням власної винагороди (тобто саме ту суму, яку оператор встановив як «вихідну» ціну реалізації турпакета). При цьому, виходячи зі сформованої практики, туроператор часто не знає про справжню суму винагороди турагента, і формує свій фінансовий результат у податковому обліку окремо від турагента, як ніби турагент і туроператор діють на підставі договору купівлі-продажу, а не агентського договору.
Однак, як показує недавня податкова практика (див. Вісник державної податкової служби України № 20 від травня 2009 р., с. 21), така форма взаємовідносин туроператор-турагент недосконала з податкової точки зору і може призвести до додаткових податкових зобов'язань з ряду причин.

З юридичної точки зору утримання агентської винагороди із загальної виручки від реалізації турпродукту є взаємозаліком однорідних вимог, оскільки, виходячи з юридичної природи агентських відносин, туроператор несе зобов'язання з оплати послуг турагента, який зобов'язаний, у свою чергу, перерахувати виручку від реалізації турпродукту кінцевого споживача на користь туроператора.
Згідно із Законом «Про туризм», агент діє від імені і за рахунок туроператора, виходячи з цього, вся сума виручки від реалізації туристичного продукту кінцевому споживачеві повинна потрапляти в валовий дохід туроператора. Останній повинен формувати валові доходи, виходячи з ціни продажу турпакета клієнту, зафіксованої в договорі туристичного обслуговування, укладеному турагентом з кінцевим споживачем від імені туроператора.
При цьому, оскільки агент виконує послугу туроператору, оплата агентської винагороди повинна формувати валові витрати туроператора за наявності відповідних первинних документів.
Оскільки туроператор на практиці часто не знає про дійсні суми винагороди турагента, а договірні взаємовідносини між туроператором і турагентом, як правило, не передбачають оформлення належних первинних документів (актів приймання-передачі послуг, звітів агента), існує ймовірність, що податкові органи можуть відмовити у визнанні суми валових витрат відносно суми агентської винагороди.

Основне питання, на яке варто звернути увагу туроператора, стосується формування податкової бази по ПДВ при продажу туристичного продукту з місцем надання туристичних послуг за межами території України. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», базою оподаткування в даному випадку є різниця між вартістю поставленого туристичним оператором туристичного продукту та вартістю витрат, пов'язаних з придбанням (створенням) такого продукту.
Закон не роз'яснює, що слід розуміти під «вартістю виставленого туристичного продукту»: ціну, заявлену туроператором, або ціну реалізації продукту агентом кінцевому споживачеві (котра містить у собі винагороди агента). Оскільки турагент діє від імені і за рахунок туроператора, податкові органи притримуються думки, що грошові кошти, отримані турагентом від кінцевого споживача, є власністю туроператора в повному обсязі. Відповідно, базою оподаткування ПДВ для туроператора є вартість турпакета для кінцевого споживача, тобто вартість з урахуванням агентської винагороди (див. Вісник державної податкової служби України № 20 від травня 2009 р., с. 21).
Якщо турагент є платником ПДВ, то, на вимогу туроператора, він зобов'язаний виписати йому податкову накладну на вартість наданих агентських послуг. Слід зазначити, що при правильному і своєчасному оформленні податкових накладних збільшення бази оподаткування ПДВ на суму агентської винагороди не матиме податкового ефекту для туроператора, якщо агент є платником ПДВ. Додаткові витрати з ПДВ виникнуть у туроператора тільки при продажу туристичного продукту через агента, не зареєстрованого платником ПДВ.
В ідеалі для вирішення зазначених проблем необхідні відповідні зміни податкового законодавства, що вносять ясність у спірні питання, або як мінімум детальне роз'яснення від податкових органів.
Проте до реалізації цього «ідеального плану», з метою уникнення дискусій з податковими інспекторами і судових розглядів з приводу податкового обліку агентської винагороди, туроператори можуть зробити наступні кроки:
• встановити порядок визначенння суми агентської винагороди в договорі з турагентом;
• своєчасно отримувати акти прийому-передачі послуг і податкові накладні від турагентів;
• враховувати агентську винагороду у складі виручки від реалізації туристичних продуктів з одночасним визнанням валових витрат на цю ж суму.
Також можна поміняти схему взаєморозрахунків з турагентами, при якій грошові кошти, отримані турагентом від реалізації туристичного продукту, в повному обсязі надходять туроператору, а туроператор оплачує послуги турагента окремо (без здійснення заліку однорідних вимог).