 Козацька старшина відігравала важливу роль у житті монастирів Північного Лівобережжя.Прикладом може слугувати Пустинно-Рихлівський Миколаївський монастир, заснований у 1666 р. поблизу містечка Понорниця чернігівським полковником В. Многогрішним. Його коштом були спорудженні перші дерев’яні будівлі обителі. Після великої пожежі 1754 р. монастир було відбудовано завдяки пожертвам Ф. Каченовського та П.Чижевського. У 1757 р. на подвір’ї було споруджено невелику Миколаївську церкву, а у 1754-1760 рр. – величний п’ятибанний Миколаївський собор.
Пізніше було зведено й дзвіницю з надбрамною церквою Іоанна Предтечі та міцний мур. На території монастиря існували також печери з каплицею над входом. Монастирські землі з нивами, садами й лісовими угіддями простиралися більш ніж на 30 десятин. Тут перебували понад 300 ченців і послушників. Існував окремий гостиний двір для богомольців й паломників з трапезною й підсобними будівлями.
Надання козацькою старшиною монастирям майна й землі було натоді звичною справою. Про це свідчать, зокрема численні універсали гетьманів І. Мазепи, І.Скоропадського. Універсалом від 8 січня 1709 р. він підтвердив права Свято-Миколаївського Каташинського монастиря на земельні володіння і надав нові маєтності – слободу Каташинку, млин Маньковський, озеро Казановку, грунт у с. Кожанах. За універсалом гетьмана І. Скоропадського від 5 січня 1713 р. Свято-Миколаївский Батуринський монастир отримав села Спаське та Коренецьке.
Гетьманський уряд повсякчас стояв на сторожі інтересів православних монастирів. Це яскраво засвідчує історія Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Під час гетьманства І.Самойловича монастирські піддані у деяких селах відмовились виконувати повинності, відтак своїм універсалом від 7 жовтня 1673 р. він категорично зажадав від старшини привести селян у покору. За гетьмана І.Мазепи монастирські селяни с. Ксензовки свавільно записалися у козаки. На прохання ченців І. Мазепа втрутився у ситуацію, і на підставі універсалу від 28 листопада 1688 р. їх було виключено з реєстру.
За гетьманства І.Скоропадського козаки с. Мезин, оселившись на монастирських землях, заволоділи монастирськими озерами і перестали сплачувати за їх використання податок. Універсалом від 2 січня 1712 р. козакам було наказано або сплачувати обителі податок, або повернути привласненні землі. Інший універсал І.Скоропадського від 20 листопада 1718 р. регулював надходження грошей з млина Пирогівського на потреби монастиря. На думку Філарета (Гумілевського), на початку гетьманування Д. Апостола між ним і новгород-сіверськими ченцями виникли непорозуміння. Втім невдовзі сторони знайшли спільну мову. У цьому контексті значний інтерес становить універсал гетьмана Д.Апостола від 9 червня 1730 р. про повернення у підданство монастиря селян, яких було записано у козаки, адресований старшині Ніжинського і Стародубського полків: “До обители святой Спасской Новгородской утверждаем так, дабы оных некто не смел и не важился от той обители отрывать”.
Таким чином, взаємовідносини представників козацької старшини з монастирями Чернігово-Сіверщини у означений період були досить різнопланові. Розуміючі необхідність належного облаштування монастирського господарства, козацькі урядовці від гетьмана до сотника зазвичай ішли на зустріч клопотанням ченців і намагалися застерегти їхні інтереси.
Джерело: Рига Данило,
“Чернігів стародавній”
|
