Четвер, 13-Грудня-2018, 14.48.17
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Анонси подій [222]
Всеукраїнські заходи [96]
Туристические отчеты [23]
Виставкова діяльність [81]
Знаменні дати [67]
Конкурси, змагання [48]
Новини турбізнесу [496]
Новини Євро 2012 [80]
Події міста [215]
Регіональні заходи [215]
Церкви Чернігівщини [13]
Суспільство [83]
Сторінки історії [153]
Оголошення [66]
Реклама
Новости туризма
Останні статті
Мы Вконтакте
Посилання

Новое на форуме
Туристичні блоги
Фото Чернігівщини
Статистика

Яндекс.Метрика

Пошук
Головна » 2009 » Серпень » 3 » Дерев'яна монументальна архітектура Чернігівщини
16.12.04
Дерев'яна монументальна архітектура Чернігівщини
натисніть для перегляду в повному розмірі...Дерев'яна монументальна архітектура Чернігівщини – складова частина народної архітектури. Набула найбільшого мистецького розвитку в культових спорудах. Увібравши в себе прадавні традиції каркасного й зрубного будівництва, засвідчені археологічними дослідженнями, дерев'яна монументальна архітектура успадкувала давні народні уявлення про сакральність всього будівельного процесу. Виділення окремого типу культових будівель відбулось у слов'ян у дохристиянську добу, а традиції їх зведення відповідно до будівельних традицій кожного регіону, що були спільні для житла, господарських будівель, виробничих будівель, оборонного будівництва, пристосовувалися до потреб релігії, в тому числі християнської, до зведення каплиць, храмів, дзвіниць.

Перші писемні відомості про дерев'яні каплиці – без вівтарні церкви на території України відносяться до 10 ст. Вони мало чим відрізнялися від однодільної зрубної хати з шатровим дахом на кроквах. Великого поширення на Чернігівщині, зокрема, набули зрубні церкви з шатровими зрубними верхами й дахами на кроквах. Основу храму становила баня – однозрубна вежа, що генетично походить від відомого давнього типу зрубного житла з рубленим шатровим верхом і світло-димовим отвором угорі. У храмах бані поєднувались у відповідності з народною традицією, пристосованою до культових канонів. Сакральну основу храму становить східна баня – вівтар, тоді як конструктивну, функціональну й композиційно-мистецьку – центральна баня, до якої прибудовано вівтар. Вона, власне, і є церквою. До неї у тридільних храмах з заходу приєднували баню бабинця, а в п’ятидільних  - ще й бані з півдня і півночі. Бічні бані з’єднуються з центральною широкими арками-прорізами у спільних стінах. Розвиток традицій дерев'яної монументальної архітектури пов'язаний з розвитком структури бань. Улюбленим прийомом стало зведення на стінах восьмерикового під банника, критого шатром з ліхтарем. Дальший розвиток бані йшов у вертикальному напрямку, за рахунок утворення додаткових заломів.

Одним з найважливіших проявів прадавнього світогляду було ставлення до внутрішнього простору, який, згідно з народними традиціями, мислився як сакральна копія світу, як свідчення фундаментальних уявлень народу про мистецьку єдність і зв'язок витворів людини і світу. Велика творча увага приділялася об'єднанню просторів окремих бань. Прорізи у стінах, що розділяють бані, виконувалися майже на всю висоту, або ж розділові стіни були зовсім відсутні. Пронизані потоками світла бані, спираючись на зовнішні стіни, невагомо підносилися над суцільним простором храму як апофеоз народної культури, її уявлень про світ, його єдність і велич. Подібно конструктивно-мистецького надбання не має світова архітектура.

Як окремі будівлі при храмах зводилися дзвіниці. На Чернігівщині були поширені двох'ярусні дзвіниці із зрубленим першим поверхом-коморою і каркасним другим поверхом для дзвонів, куди вели внутрішні чи зовнішні сходи. Крилися шатровим каркасним верхом з центральним стовпом. Подібна конструкція і тепер поширена у традиційних господарських будівлях. Поруч з численними різновидами зазначеного типу існували і багатоярусні дзвіниці, верхи яких повторювали форму церковних бань. Зазнаючи впливів класицизму, дерев'яні дзвіниці будувалися до кінця 19 століття.

Багатовіковий процес органічного розвитку народної дерев'яної монументальної архітектури в останнє десятиліття 18 століття зазнав посиленого тиску з боку духовної і цивільної влади на підставі невідповідності дерев'яного храму церковним канонам. На початку 19 століття будівництво традиційних дерев'яних церков було заборонено, але тривало до 40-х рр. 19 ст. У 2-й половині 19 ст. – на початку 20 ст. поширення набули дерев'яні церкви в так званому «єпархіальному стилі», які будувалися з використанням типових проектів.

Зрештою, підсумовуючи вище наведений матеріал, можна зробити висновок, що народні майстри завжди наділяли свої витвори самобутніми, неповторними рисами. З великим мистецьким хистом і фантазією вони щораз, по-різному застосовували архітектурно-конструктивні деталі, міняли пропорції обсягів.

На фото Дмитрівська церква, Сосницький р-н, село Чорнотичі.
Категорія: Церкви Чернігівщини | Переглядів: 2306 | Додав: chernigovec | Теги: архітектура, Чернігівщина, дерев'яні церкви, Чорнотичі | Рейтинг: 5.0/1
Новости по теме: Вічна пам'ять Героям Чернігівщини. Відео
Программа открытия туристического сезона 2015 в Чернигове
Обговорено перспективи розвитку туризму в Україні і на Чернігівщині під час війни на Донбасі
В Чернигове обсудят угрозы и перспективы развития туризма в условиях военной агрессии РФ
В художньому музеї відбувся благодійний концерт на підтримку української армії
Чернігівщина вшанувала 97-у річницю бою під Крутами. Фоторепортаж
План заходів з нагоди відзначення 97-ї річниці бою під Крутами
29 січня - всі у Крути
Сегодня Сосницкий литературно-мемориальный музей А. П. Довженко празднует свое 55-ти летие
Загадочная Черниговщина: от Сновянки до Мезина. Фоторепортаж
Верховная Рада Украины хочет изменить существующий закон о туризме
В Киеве состоялись сборы Черниговского землячества 2015
У Чернігівському історичному музеї відкрилася нова експозиція про бійців АТО
Гетманская столица приглашает на Рождество в Батурин
На Різдво у Чернігові відкриється фестиваль «Чернігівська коляда - 2015»
Погода, Новости, загрузка...
Всього коментарів: 0
avatar