 Що таке сільський зелений туризм? Як визначити потенціал села та рівень своєї конкурентоспроможності на ринку? Як легально надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму? Про все це можна було дізнатися в ході секційного засідання у готельно-туристичному комплексі «Придеснянський», яке проводилося в рамках Міжрегіонального туристичного форуму «Чернігівщина туристична - 2009». На питання стосовно розвитку сільського зеленого туризму в Чернігівській області відповідав голова комісії з екологічного маркування садиб Всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму – Триліс Володимир Васильович.
Чи є сільський зелений туризм видом підприємницької діяльності?
Стаття 5 Закону «Про туризм» виділяє дві категорії осіб, які можуть провадити діяльність у сфері туризму, в тому числі сільського або екологічного, тобто зеленого.
Першою категорією є фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Вони не здійснюють посередницької діяльності у сфері туристичних та супутніх послуг, тобто продають власні туристичні послуги, і належать до категорії «інших суб`єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг».
Друга категорія включає фізичних осіб, які не зареєстровані як підприємці та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.
Отже, туристичні послуги у сфері сільського зеленого туризму не обов`язково належать до підприємницької діяльності.
Яку документацію необхідно вести власнику садиби?
Фізичні особи-підприємці, які є власниками чи орендарями колективних засобів розміщення (10 або більше місць) зобов`язані вести книгу відгуків і пропозицій у доступному для споживачів місці, надавати повну і достовірну інформацію про документи, якими вони керуються під час надання послуг, переліку, вартість та умови одержання послуг, правила ефективного і безпечного користування колективним засобом розміщення, найменування та адресу виконавця послуг, а також адреси і номери телефонів державних органів захисту тимчасового розміщення (пункт 5 Постанови КМУ «Про порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) № 297 від 15.03.2006 р.»).
Власники садиб, які надають послуги в обсязі не більше ніж дев`ять місць для тимчасового розміщення (проживання) можуть виконувати подібні вимоги добровільно. Втім, вони зобов`язані подавати органу податкової служби декларацію про дохід від надання послуг з тимчасового розміщення (проживання). Обов`язково також вести книгу реєстрації, у якій зазначаються ім`я, прізвище та по-батькові туриста, рік народження, місце проживання, та документ, який засвідчує особу туриста, дату прибуття і вибуття, а також вартість наданих послуг.
Статистична звітність подається за формою, встановленою місцевими органами виконавчої влади.
Крім того, якщо власник садиби, який не зареєструвався як підприємець, бажає найняти працівників, які не є членами родини, стаття 24-1 Кодексу законів України про працю вимагає укласти письмовий договір з таким працівником та протягом тижня зареєструвати цей договір у місцевому органі служби зайнятості.
В ході секційного засідання власники садиб сільського зеленого туризму змогли поспілкуватися між собою стосовно преспектив розвитку сільського зеленого туризму у Чернігівській області, обмінятися накопиченим досвідом прийому та розміщення туристів та більш детальніше обговорити нормативно-правову базу сільського зеленого туризму України.
Воробей Валентин
(провідний методист відділу розвитку туризму)
| 
