 Мало кому доля дарує нагоду прожити майже сто років. Такий довгий життєвий шлях пройшов відомий майстер по виготовленню музичних інструментів, кобзар та лірник – Олександр Самійлович Корнієвський (1889-1988).
Народився митець 21 березня 1889 року в селі Данилівці Менського району на Чернігівщині, багато років прожив у Корюківці. Ще дитиною він нераз чув пісні та думи кобзарів про життя народу, про боротьбу з ворогами та подвиги героїв. Тоді майбутній майстер зацікавився музичними інструментами. В одному з листів О.С.Корнієвський писав: “Коли мені було чотири роки, то трапилось близенько побачити скрипку, на якій грав один дідусь і почути музику, і мені більш усього подобалась головка в скрипці, я і почав собі вирізувати ту головку то з картоплі, то з буряка ножиком, аж поки вийшла приблизно така. Далі я вже з дерева почав робити іграшкові скрипочки і чіплять кишкові струни і таких скрипочок я зробив чимало і кожна краща за попередню. Дідусь цей частенько заходив до батьків і мені дещо показував грать. Добре пам’ятаю, коли пішов в школу на восьмому році, то я вже вмів сам настроювать скрипочку і дещо грав без упину. Влітку сховаюсь у кукурузу, або коноплі, і все учусь”. В шіснадцять років майбутній майстер пішов навчатися в Менське ремісниче училище. Хлопець зробив справжню скрипку, яку побачив Панас Карпович Саксаганський (1859-1940) – відомий театральний діяч, що гастролював у Мені, і високо оцінив роботу юнака.
В 1906 році до училища завітав Терентій Макарович Пархоменко (1872-1910), бандурист із села Волосківці на Чернігівщині. Він замовив О.С.Корнієвському нову бандуру, юнак виконав замовлення, за зразком старої бандури зробив нову, з якою сліпий кобзар виступав у 1908 р. у Києві. Навчаючись в ремісничому училиші, О.С. Корнієвський мав змогу відвідувати творчі вечори, що відбувалися в будинку поміщика Баранова. Саме тут Олексанр Самійлович зустрічався з М.Коцюбинським, М.Лисенком, М.Кропивницьким. В його бібліотеці було багато книжок, серед яких твори класиків української літератури Т.Г. Шевченка, М.М. Коцюбинського, Лесі Українки, Л.І. Глібова (на жаль, бібліотека згоріла в роки Великої Вітчизняної війни).
В роки першої світової війни з 1915 по 1917 рік О.С. Корнієвський служив в армії в Глухові, Чернігові, Києві. Студент педінституту Олександр Петрович Довженко, який добре знав творчість кобзарів, організував Олександру Корнієвському сольний виступ в Глухівському міському парку. І пройшов концерт з великим успіхом.
Майстер листувався з відомим бандуристом зіньківсько-харківської кобзарської школи Гнатом Хоткевичем, який був знайомий з його бандурою і манерою гри на ній.
Репресії 30-х років не оминули і кобзарів. Як писав у своєму листі Корнієвський: “Він (Гнат Хоткевич) просив прибути до нього для консультації з питання подальшого виробництва нового типу бандур, але мені поїхати так і не вдалося. Мене запросили на хвилинку в міліцію, а я, як пішов, так повернувся тільки через 25 років.” В 1937 році заарештований О.С. Корнієвський, а в 1938 р. був розстріляний Г.М.Хоткевич. Репресовані також були члени Першої капели бандуристів: М.Кошуба, І.Яценко, Г.Копан, Г.Войцех, В.Потапенко. Всі вони були знайомі з О.С.Корнієвським і мали музичні інструменти, зроблені його руками. Події 30-х років загальмували розвиток кобзарського мистецтва на багато років.
До і після заслання Олександр Самійлович товаришував з Іваном Борисовичем Панченком, кобзарем-аматором. Він на початку 60-х років відправив багажем у місто Бійськ, де жив майстер, велику колоду горіхового дерева. О.С.Корнієвський зробив з неї бандуру і вважав її найкращою по звучанню і оздобленню. Пізніше І.В.Панченко і майстер разом возили цю бандуру, щоб показати Максиму Тадейовичу Рильському (1895-1964), українському поету, громадському діячу, академіку. М.Т. Рильський був у захопленні від бандури, її оформлення та звучання, і просив зробити подібну йому. На жаль, після смерті Панченка, бандура у його сліпої матері викрадена. Для М.Т.Рильського виготовили 154-у бандуру з явора. О.С.Корнієвський робив бандури і був вчителем кобзарів Лев’янта Зальмана з Корюковки та Лавріна Чіки з Березни. Кобзарський репертуар О.С.Корнієвського нараховував 200 творів, він грав на бандурі гімни, вальси, інструментальну та фольклорну музику, твори М.Лисенка та С.Гулака-Артемовського. Олександр Самійлович був творцем київсько-чернігівської бандури та манери гри на ній.
За своє життя лише бандур зробив 180, а ще були гітари, ліри, скрипки, балалайки, бандурина (інструмент, сконструйований Олександром Самійловичем Корнієвським).
Людмила Нижник, старший науковий співробітник
науково-просвітницького відділу
Національного архітектурно-історичного заповідника
|
