Пригадую, як у другій половині вісімдесятих років минулого століття, коли відкрилися горбачовські шлюзи гласності і з усіх боків зашуміла-завирувала правда про нашу історію, у кінці вулиці Гоголя в Ніжині (біля міськвиконкому) були вивішені нові щити, із догідливо – протягом століть! – замовчуваною інформацією про нашу – українську-таки! – минувшину…
Боже, що тоді здійнялося!.. Знайшлися люди, яким віками затоптувана правда здалася страшною крамолою… Аякже!.. Як посміли?!. І то дарма, що палили й нищили нас – не їх, і вони – не ми…

... Читати далі »

В Чернігові науковці шукають поховання князя Ігоря Чернігівського та Київського, який правив за часів Київської Русі у XII столітті.
Ініціював пошук поховання російський письменник Юрій Сбітнєв на прохання голови ради директорів "Балтійської будівельної компанії" Ігоря Найвальта, який будує храм на честь князя Ігоря в Передєлкіно, селі на околиці столиці Росії.

Останки Великого князя потрібні росіянам, аби потім взяти до новозбудованого собору частину його мощей.
За однією з версій князь Ігор був похований на території Спасо-Преображенського храму, що розташований в історичній частині Чернігова. Саме там шукає останки святого Юрій Сбітнєв.

Проводити археологічні розкопки на цій терит ... Читати далі »

Самой знаменитой церковью Седнева всегда считалась деревянная Георгиевская – и из-за уникальных особенностей архитектуры, и благодаря мистическому ореолу, связанному со съемками «Вия». Однако не меньше тайн до сих пор хранит в себе и другой седневский храм – каменная Воскресенская церковь, в подземельях которой было найдено 44 мумии!
В 90-х годах ХVIІ столетия в Седневе под Черниговом основал свое имение черниговский казацкий полковник Яков Кондратьевич Лизогуб. Около 1692 г. он построил здесь церковь Рождества Богородицы – один из наиболее ранних ... Читати далі »

У Біблії згадуються імена дванадцяти учнів Ісуса Христа. Андрія називають у списках апостолів в Євангеліях від Матфея, Марка і Луки, а також у Діяннях апостолів.
Андрій був одним з найшановніших учнів Ісуса Христа. Він був рідним братом апостола Петра. Удвох брати займалися рибальством у Ґалілейському озері. Одного разу Ісус Христос ішов і побачив братів, які ловили рибу. Тоді він покликав їх: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Першим він звернувся до Андрія, тому й прозвали його Первозванним. Після розп’яття Ісуса Христа, апостоли р ... Читати далі »

Розвиток освіти на Україні у кінці XVІІІ століття не був би можливий без діяльності духовних семінарій розташованих на землях сучасної України.
Характерно, що у 60-х та 70-х роках XVIII століття, на території семі полків Гетьманщини діяло 866 шкіл, тобто одна школа припадала на кожну тисячу душ місцевого населення.
Цікаво, що станом на 1750 р., на Лівобережній Україні діяли Київська духовна академія, Чернігівський та Харківський колегіуми, та дві семінарії – Переяславська та Полтавська. Останні за обсягом викладання дорівнювали середньові ... Читати далі »

Более 100 лет назад, в доме где расположен Черниговский кооперативный техникум, действовало учебное заведение.
Этим средним учебным заведением было реальное училище. Известно, что размещалось реальное училище в двухэтажном, каменном, Г-образном в плане здания. Дом сочетал композиционные приемы классицизма и декоративные средства, которые были свойственны архитектуре модерна конца 19 - нач. 20 века. Архитектором этого дома был Д. В. Савицкий. Учебно-воспитательный процесс в нем начался в 1902 году.
В начале 1915 года реальное училище имело ... Читати далі »

Мальовниче місто Седнів має свою досить цікаву історичну спадщину. Седнів розташований за 25 кілометрів від Чернігова. Саме з цим містечок пов’язане перебування Леоніда Івановича Глібова відомого українського поета-байкаря і діяча культури 19 століття. Народився майбутній письменник у 1827 році, в с. Веселому Подолі, зараз це село знаходиться на Полтавщині.
1849-55 роки навчання майбутнього літератора у Ніжинському юридичному ліцеї, саме під час навчання він спробував себе як письменник. Свої вірші він друкував у Чернігівський газеті "Черниговские губернские ведомости”. Через три роки, а саме 1858 року він розпочинає викладацьку роботу у Чернігівській гімназії.
У 1859 році Леонід Іванович Глібов п ... Читати далі »

Гармати залишились з 18 століття і досі прикрашають чудове місто. Вони являються пам’ятним знаком на честь учасникам війни 1708-1709 років.Знаходяться вони у сквері, у центральній частині міста.
Городня з 1654 року входила до Седнівської сотні, а 1705 року стає сотенним містечком Чернігівського полку. В цей час місто поступово розростається. В цей час у містечку налічувалося 43 двори. Жителі займалися сільським господарством – вирощували жито, гречку, просо, овес. Діяло чотири водяні млини і п’ять вітряків. Було розвинуте винокуріння. Найпоширен ... Читати далі »

Яскраві представники інтелігенції впливали на культурне життя українського суспільства. Цілком зрозуміло, що саме вони увійшли в історію Чернігівщини, як видатні постаті. Саме про таку особистость і піде мова. М. Ге увійшов в історію Чернігівщини як талановитий художник. Микола Миколайович Ге народився у Воронежі 1831 року. Життя і творчість митця пов’язані з Україною. Він закінчив Київську гімназію, з 1847 року навчався в Київському, 1848-49 роках – Петербурзькому університеті.
1851 року закінчив петербурзьку Академію мистецтв. Був одним із зас ... Читати далі »

На розі вулиць Пролетарської та Леніна у місті Городня розташована могила Степана Даниловича Носа відомого лікаря, письменника, етнографа і фольклориста. Народився Степан Данилович 1829 року в с. Понорах, тепер Талалаївського району в сім’ї дрібних поміщиків. Закінчив 1854 року медичний факультет Київського університету. В 1858-63 роках жив у Чернігові, працював земським лікарем (оператором лікарняної управи). Вивчав історію, етнографію і фольклористику. Зібравши велику кількість прислів’їв, приказок, пісень, опублікував їх у “Черниговских губернских в ... Читати далі »

Козацька старшина відігравала важливу роль у житті монастирів Північного Лівобережжя.Прикладом може слугувати Пустинно-Рихлівський Миколаївський монастир, заснований у 1666 р. поблизу містечка Понорниця чернігівським полковником В. Многогрішним. Його коштом були спорудженні перші дерев’яні будівлі обителі. Після великої пожежі 1754 р. монастир було відбудовано завдяки пожертвам Ф. Каченовського та П.Чижевського. У 1757 р. на подвір’ї було споруджено невелику Миколаївську церкву, а у 1754-1760 рр. – величний п’ятибанний Миколаївський собор ... Читати далі »

150 лет прошло со дня, когда в последний раз «странствовал» Тарас Григорьевич Шевченко по Украине. Вспоминая его в эти майские дни, хочется сказать искренние слова благодарности людям, благодаря усилиям которых мы сегодня имеем возможность гордится наследием Великого Кобзаря. Среди представителей Черниговщины, с которыми тесно связана судьба поета, главное место занимает семья Тарновских.
По приглашению Григория Степановича Тарновского Шевченко посещает Черниговщину. «Спасибо Вам, Григорий Степанович, что Вы меня не забываете», - пишет он владел ... Читати далі »

Відгукуючись на виклики часу, співробітники Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського постійно розширюють тематику екскурсій «мовою речей», де головним героєм виступають музейні експонати. Серед нових проектів обласного історичного музею - інтерактивна тема «Чернігів у 1950-х роках» та «Дворянський етикет XIX століття».
Якщо ви бажаєте дізнатися яким був Чернігів у середині 20 сторіччя, як жили, як вдягалися та як розважалися дворяни у далекому XIX столітті – завітайте до Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського ... Читати далі »

При в’їзді в село Ковпита, по лівий бік дороги, знаходиться сільське кладовище. В старій його частині встановлено Меморіал радянським воїнам, загиблим в 1943 році (відкритий в травні 1975 року). Це пам’ятник з мармуровими плитами, могила Героя Радянського Союзу І.М.Грачова та дев’ять братських могил.
В центрі села знаходиться школа, а на шкільному подвір’ї збереглась стара будівля у якій розміщувався один із військових шпиталів.
На будівлі встановлена меморіальна табличка з текстом: «Тут в роки війни були розміщені корпусний польовий госп ... Читати далі »

З другої половини XVIII століття ця місцевість носила назву Московська слобода. Вона була заселена переважно родинами солдат Московського гарнізону, які несли службу в Чернігівській фортеці на Валу. У путівнику, датованому 1912 роком, значиться: «При в'їзді в місто з правого боку лежить передмістя Кавказ, так звана Московська слобідка, заселена рибалками та іншою міською біднотою. Під час весняною повені зрідка Кавказ заливається водою, тому деякі будинки тут збудовані на палях».
Пізніше це поселення назвали Кавказ. Сьогодні на вустах жителів Че ... Читати далі »

Ім’я Т. Г. Шевченка ми промовляємо з якимось благоговінням. І це зрозуміло. Він наш учитель, наш поводир, наш ідейний прапор. З його іменем ми живемо, будуємо, хоч і з великими потугами, свою «хату», бо, як наголошував Тарас Григорович, «у своїй хаті своя воля, своя правда і своя сила».
У відомому «Заповіті» Т. Г. Шевченко, звертаючись до прийдешніх поколінь, просив не забути його, пом’янути незлим тихим словом. Не забули, Тарасе. Пам’ятаємо. Шануємо. Ти в наших серцях, в наших думах і ділах. З пам’яті чернігівців ніколи не зітруться далекі вже ... Читати далі »